Мовленнєва ситуація та її компоненти

З нею ми стикаємося щодня і не один раз. У ній ми можемо приймати як активну участь, так і тримати нейтралітет. Вона підстерігає нас вдома, на вулиці, на роботі, в магазині, в транспорті ... Ви все ще не здогадалися, про що або про кого йде мова? Ні? Тоді дозвольте представити: її величність мовна ситуація! І почнемо ми наше знайомство, звичайно ж, з яскравих прикладів.

Мовленнєва ситуація: приклади

Пам`ятайте радянську ліричну комедію Ельдара Рязанова «Службовий роман»? В одній з початкових сцен невдачливий, невпевнена у собі старший статист товариш Новосельцев під час вечірки у друга намагається «позалицятися» за своєю начальницею, «безсердечний» і «черствою» Калугіної-мимри, але всі його спроби зазнають краху. Чому? Причин тому безліч, але одна з них банально проста: в учасників даного діалогу просто було різне бачення питання «що таке мовна ситуація». А тепер про все по порядку.

Учасники мовної ситуації на практиці

Отже, всякі ситуації мовного спілкування насамперед припускають учасників. Вони бувають головними і другорядними. У нашому випадку Анатолій Єфремович Новосельцев і Калугіна - це головні учасники, яких прийнято називати говорить і слухає, або адресат і адресант. Під час спілкування їх ролі постійно змінюються. Це характерно для діалогу, умовно - для спору, і неможливо - для ораторської мови. Другорядними учасниками в даній мовної ситуації виступають Самохвалов і Рижова - близькі друзі і товариші по службі Новосельцева, які в основному грають ролі спостерігачів і порадників. Вважається, що спостерігач - це пасивна позиція. Однак це не зовсім так. Навіть не беручи участь безпосередньо в діалозі, він може впливати на його перебіг, що ми і бачимо на описуваному прикладі.

Відносини

Тепер про відносини між учасниками. Це ще один важливий пункт за темою «Мовленнєва ситуація та її компоненти». Говорячи про них, перш за все мають на увазі не відносини в буквальному сенсі слова, а соціальні ролі мовця і адресата. У описуваному випадку відносини між Калугіної і Новосельцевим визначаються як «начальник-підлеглий». Однак і тут не спостерігається стабільності. Все залежить від умов і обставин. В офіційній обстановці, на роботі, в кабінеті, під час ділових зустрічей повинен зберігатися підкреслено-діловий стиль спілкування. Але якщо «місце дії» переноситься з казенного кабінету в звичайну домашню обстановку - в квартиру Самохвалова, відбувається зміна декорацій: музика, святковий стіл, гості ... Одним словом, обстановка стає неофіційною, відповідно, соціальні ролі і стиль спілкування змінюються.

Невірне бачення ситуації

Але «стара» наполегливо цього не помічає, ігнорує незграбні спроби залицяння з боку товариша Новосельцева, і посеред загальних веселощів продовжує зберігати офіційно-діловий тон. Незрозуміла їй і мета їх вимушеного спілкування. Терміновість і перспектива, як основні визначальні цілі ділового спілкування, відсутні, значить, і говорити більше нема про що. Однак і боязкий, сором`язливий «старший статистик» - чи то від пережитого страху, чи то від прийнятого коктейлю - теж переходить межі дозволеного. Після декількох викликають спроб зачарувати співрозмовницю своїм співом, читанням віршів і танцями, так і не отримавши належного визнання, він відкрито, у присутності гостей називає Людмилу Прокопівна «безсердечний» і «черствою». Комізм ситуації в наявності. Але це, так би мовити, мовна ситуація, приклади. А що говорить теорія?

Поняття «мовна ситуація»

Одним з розділів мовознавства є лінгвопрагматика. Це наука, яка займається вивченням практичного використання мови, т. Е. Того, як людина вживає «слово» для впливу на адресата, і того, від чого залежать особливості мови людини і її поведінки в процесі комунікації. А мовна ситуація в цьому випадку якраз і є тим основним поняттям лінгвістичної прагматики, на базі якого і ведуться основні дослідження. Вона складається з кількох компонентів: учасники спілкування, їх відносини, предмет спілкування, зовнішні та внутрішні умови комунікації. Мовленнєва ситуація і її компоненти були детально представлені нами на прикладі сцени з кінофільму, так би мовити, на практиці. Для кращого розуміння в теорії можна використовувати схему, запропоновану М. І. Формановской і доповнену Т. А. Ладиженський. Що собою являє мовна ситуація і її компоненти, наочно видно на малюнку, розташованому нижче.

Адресант

Що стосується учасників спілкування, думаємо, з цим питань виникнути не може: адресант і адресат - той, хто говорить, і той, хто слухає. Іншими словами, адресант є ініціатором мовної ситуації, він її активний учасник. Може бути як мовцем, так і пишучим, залежно від того, як і в якій формі відбувається спілкування - письмовій або усній (шостий пункт в таблиці «Мовленнєва ситуація»). Схема, як бачите, досить проста. Вважається, що роль адресанта найчастіше тактично виграшна, оскільки він задає тему, тон і темп спілкування. Він «режисер» даного дійства, а значить, у нього особливі права: він направляє бесіду в потрібне русло і, відповідно, може регулювати її часові рамки.

Адресант

Однак, як кажуть, все в цьому світі абсолютно й відносно одночасно. Тому й роль адресата в діалозі - це не завжди пасивна позиція. У ході бесіди слухає виконує цілий ряд таких необхідних речемислітельних операцій, як:

• контроль обсягу того, що йому повідомляється,
• контроль розуміння,
• узагальнення,
• визначення понять,
• коректування позицій.

Всі вищеперелічені моменти реалізуються за допомогою обов`язкових реактивних реплік: «Спасибі за інформацію», «Зрозуміло», «Іншими словами, Ви думаєте, що ...», «Якщо я Вас правильно розумію ...». До слова, у кожної мовної ситуації, будь то знайомство, вітання, поздоровлення, є свій певний набір стійких фраз і виразів - це так звана «формула мовної ситуації». За допомогою цих кліше адресат може перехопити ініціативу і далі виступати вже в ролі мовця.

Соціальний характер відносин

Неможливо заперечувати або применшувати значущість соціальних ролей комунікантів. Уявімо, що мати, тільки що має теплу бесіду зі своєю дочкою за сніданком, через годину виступає в школі в ролі вчителя своєї дитини. Відносини змінюються. В одному випадку вони виступають в якості «батько-дитина», в іншому - «учитель-учень». Відповідно, і мовні ситуації, і мовні ролі їх будуть абсолютно різними. Той, хто не розуміє або не бачить різниці, не володіє ситуацією, приречений на неминучі проблеми.

Соціальні ролі можуть бути постійними і змінними. До перших відносяться ті, що визначаються підлогою учасника спілкування, його віком, родинними зв`язками і так далі. До других, змінним ролям, відносяться ті, що визначають соціальне становище і соціальний статус одного комуніканта в момент спілкування по відношенню до іншого: «вчитель - учень», «керівник-підлеглий», «батько-дитина» і т. Д. Показниками соціального статусу є службове і суспільне становище, заслуги, достаток.

Зовнішні умови спілкування

До зовнішніх умов спілкування відносять місце і час спілкування. До питання про те, чи важливі вони і яку відіграють роль у процесі комунікації, можна як приклад навести ремарки драматургів у п`єсі. Місце дії, час, освітлення, опис інтер`єру, навколишньої природи - все те, що «зовні», обов`язково відіб`ється «всередині» - в кожному слові, зітханні, фразі.

Залежно від участі просторово-часового фактора, розрізняють канонічні і неканонічні мовні ситуації (по "Російській мові" діти пишуть навіть реферати на цю тему). Канонічні - коли адресант і адресат знаходяться в одному і тому ж місці або, принаймні, бачать один одного, мають спільне поле зору, і час виголошення висловлювання одного збігається з часом сприйняття його чує. Іншими словами, всі учасники мовної ситуації знаходяться в прямій взаємодії. Що стосується другого варіанта, тут ми бачимо абсолютне невиконання всіх вищеперелічених умов: координати «я-ти-тут-зараз» відсутні.

Внутрішні обставини

Мотиви і цілі також є важливими елементами поняття «мовна ситуація». Навіщо ми говоримо? Для чого вимовляється вголос та чи інша фраза? Які наміри у всіх учасників спілкування? Мета - це невидима єднальна нитка між мовцем і слухачем. Немає її - зв`язок рветься, і мовна ситуація припиняє своє існування. Якими ж можуть бути цілі, щоб тонка нитка якомога довше не зникала? Перше - це бажання проінформувати, розповісти, описати, дати уявлення про що-небудь. Друге - схиляння, переконання слухача в чому-небудь за допомогою доказів і аргументів. Третє - навіювання, зміна емоційного стану партнера. Тут в хід йде звернення не тільки до розуму, а й до почуттів співрозмовника. Використовуються емоційні засоби впливу. Четверте - спонукання до дії. У цьому випадку бажана відповідна реакція - безпосередня дія. І останні - підтримання взаємних позитивних емоцій, бажання принести задоволення собі і партнеру самим процесом спілкування.

Взяти, приміром, фразу: «У мене важлива ділова зустріч». Її можна використовувати з метою відмови. У вас намічається важливий захід, і ви не можете прийняти запрошення друзів піти в кіно: «У мене важлива ділова зустріч» (тому я не можу піти з вами). Інша мовна ситуація - запізнення на ювілей близького товариша, інша мета - вибачення: «У мене важлива ділова зустріч» (яку ніяк не можу пропустити). Даним виступом можна і надихнути колег по роботі, допомогти їм зрушити справу з мертвої точки, звідси і нова мета - вселити впевненість: «У мене важлива ділова зустріч» (партнери обіцяють нам нові проекти, нові перспективи). Як видно з прикладів, одне і те ж речення може звучати і сприйматися по-різному. Все залежить від мовної ситуації і намірів мовця, усвідомлених або неусвідомлених.