Передача електроенергії: нові досягнення та перспективи

Колись людина навіть не уявляв собі, що в природі існує електрику, а тепер, коли на місцевій підстанції відбувається аварія, йому складно витримати кілька годин, поки не усунуть поломку. Люди давно звикли до великих трансформаторів, стовпів і високовольтних лініях, шнурах, кабелям і розеток і давно не звертають на них увагу. Все це настільки міцно увійшло в нашу свідомість, що ми навіть і не замислюємося, що передача електроенергії може відбувається якось по-іншому. На щастя, серед нас є генії, які не залишають надій винайти більш просунуті і досконалі технології, а постійне завзятість і експерименти дозволили отримати дуже навіть цікаві результати.

Однопровідна передача електроенергії

У 1990 році російський інженер С. Авраменко провів серію вдалих експериментів, в результаті яких за триметрової однопроводной лінії йому вдалося передати електроенергію, якої вистачило б для роботи навантаження величиною в 1,3 кВт. Сама установка складалася з генератора, що працює на частоті 3-15 кГц, і підвищувального трансформатора. У ході випробування винахідник залишив один кінець вторинної обмотки трансформатора вільним, а до другого підключив навантаження, що складається з лінії передачі з доданими мостом і звичайною лампою розжарювання. Також були варіанти, коли доданий місток замінювався двома діодами, з`єднаними зустрічно-паралельно. Згодом таку схему назвали вилка Авраменко.

Найцікавіше обставина експериментів полягала в тому, що передача електроенергії, а якщо бути точним, її потужність, мало залежала від опору провідника. Чіткого наукового пояснення цьому факту поки немає, але уявіть собі, які перспективи обіцяє людству така надпровідність! Адже замість мідного дроту можна буде використовувати і воду, і землю, і навіть пластик, тобто будь провідник незалежно від його опору. Сьогодні до робіт Авраменко та його колег виявляють великий інтерес іноземці, а самі винаходи відзначені золотою медаллю Н. Тесли та золотою медаллю брюссельського Салону Інновацій.

Передача енергії по повітрю

Висока провідність - це добре, але відсутність проводів ще краще. Мабуть, до такого висновку прийшли вчені по всьому світу, яких експерименти Тесли надихнули на нові відкриття. У наші дні бездротова передача енергії потихеньку переходить з розряду наукової фантастики в справжнісіньку реальність. Так, компанія Intel ще в серпні 2008 року на форумі IDF представила свій новий проект - WiTriCity (скорочення від Wireless Electricity). В якості демонстрації глядачам була показана установка з двох антен, одна з яких створювала навколо себе електромагнітне поле, яке, в свою чергу, индуцировало змінний струм в контурі другий антени. Цієї енергії вистачало для світіння 60-ватної лампочки, що знаходиться на відстані від 0,6 до 1 м. Згодом компанія розробила бездротові зарядні пристрої для мобільних гаджетів, які діють на відстані до 2,5 метрів, і обіцяє здивувати нас новинками. Тим часом корейські вчені вирішили створити систему бездротової подачі електроенергії для будь-якого виду електротранспорту. Нова технологія під назвою OLEV (скорочення від On-line Electric Vehicle) припускає підзарядку муніципальних засобів пересування прямо на ходу, а також на стоянці і тривалої парковці. Нова передача електроенергії успішно пройшла випробування і незабаром може бути використана в портах, аеропортах, залізницях і на міському електротранспорті. Як ми бачимо, нові технології поступово впроваджуються в життя, і, можливо, в майбутньому наші правнуки забудуть, що таке перехідники та трійники, а силові лінії і трансформатори побачать лише на картинках підручників історії.