Яскраве образне визначення - це ... Що таке епітети, уособлення, порівняння та метафори

У кожній школі на уроках літератури дітей вчать, що таке епітети, уособлення, порівняння, метафори. Це основні образні визначення, які створюють художню картину дійсності в літературі. Вміння чітко розрізняти ці визначення гарантує більш точне розуміння літературних текстів.

Природа образних визначень

Саме поняття художньої літератури передбачає наявність якихось коштів, які формують яскраву образність, роблять текст витвором мистецтва. У музиці це звуки, в живописі - фарби, у вірші і романі - слова.

Таким чином, яскраве образне визначення - це зображально-виразний засіб у художній літературі, за допомогою якого із слів створюється яскрава дійсність.

Виділяють кілька видів образних визначень. Найпоширеніші - це епітети, метафори, уособлення і порівняння. Є ще гіперболи і літоти, анафори і епіфори. Але використання їх має більш глибокий зміст, і вони гірше піддаються простому аналізу.

Художнє визначення

Самими простими і зрозумілими художніми засобами в літературі виступають епітети. Вони використовуються практично в будь-якому творі і додають йому образності та об`ємності.

Епітет - це яскраве образне визначення, яке вказує на додаткові якості характеризується ним образу. Як правило, вони виражаються за допомогою прикметників: ясне сонечко, сумна пора, сіроокий король.

Примітно, що прикметники не завжди виступають у ролі епітета в художньому тексті. Наприклад: зелена трава - це стандартне визначення, яке не дає додаткової образної характеристики. Трава зелена завжди при нормальних умовах. А ось вигоріла осіння трава - це вже епітети, які додають об`ємності в загальне сприйняття художньої картини в тексті.

Епітети можуть бути постійними і випадковими. Постійні зустрічаються у народній творчості: вороний кінь, красна дівиця. Випадкові - це результат індивідуальної творчості авторів. Іноді такі епітети в інших творах більше ніколи не зустрічаються.

Пожвавлення неживого в літературі

Художнім текстам властиво показувати неживі предмети через їх живий прояв. Такий прийом називається уособленням. Таке яскраве образне визначення - це спосіб оживити навколишню дійсність, щоб надати їй більшої виразності: мороз тріщить, вітер виє, дерева співають.

Опис неживої природи, як ніби вона жива, дає можливість більш точно сформувати картину художньої дійсності. Тут працює наступний прийом: людина краще сприймає емоційний настрій, якщо він може йому співпереживати. З цією метою предметів присвоюються людські якості.

Від кількості уособлень в тексті залежить, який ефект автор хоче отримати. Якщо все твір наповнений цим образним визначенням, створюється враження нереальності картини відбувається. Це властиво для містичних і сюрреалістичних творів.

У казках уособлення також відіграють головну роль. Маленькі діти легше пізнають світ, якщо персонажами виступають не люди, а жива і нежива природа.

Порівняти, щоб краще уявити

На підставі зіставлення різних схожих або не схожих предметів створюється ще одне яскраве образне визначення. Порівняння - це створення картини світу, при якому на тлі одного явища проступають якості другого. Відомі слова - «Біла береза під моїм вікном пріукрилась снігом, немов сріблом» - послужать яскравим прикладом цього художнього засоби вираження. Тут блискучий на сонці свіжий сніг порівнюється з дорогоцінним металом. Від цього картина набуває якийсь наліт благородства і урочистості.

Порівняння можуть бути декількох видів. На підставі схожості предметів це яскраве образне визначення формується найчастіше: темний загар, як шоколадка- свіжий, як пух, сніг. Але для більшої виразності і контрасту можуть використовуватися порівняння в реальному житті мало схожих між собою предметів: застряг, як бджола в сіропе- білий, як сажа на сажотруса. Такий прийом можна назвати навіть більш виразним, оскільки він несе набагато сильніше емоційний заряд.

Порівняння без порівняння

Для літератури яскраве образне визначення - це засіб художнього перетворення дійсності. Вершиною майстерності в цьому процесі вважається метафора.

Коротко суть цього засобу виражається в таких словах - порівняння без порівняння. Суть його полягає в тому, що назва одного явища дійсності замінюється іншим на підставі їх схожості або який-небудь суміжності: «по вулиці йдуть черевики» замість «йдуть люди в черевиках», «з`їсти тарілку» замість «з`їсти всю їжу з тарілки», «дівчина-шоколадка» замість «дівчина з засмагою шоколадного кольору».

Метафори бувають декількох видів, але всі вони мають одну спільну рису - деяку схожість або приналежність дійсності з порівнюваним предметом.

Складність в аналізі метафор полягає в тому, що не завжди прозорі і зрозумілі мотиви такого порівняння. Іноді здається, що складна метафоричність тексту не виправдана, хоча насправді може просто не вистачати фактичних знань, щоб розкрити всю суть авторської образності.

Уміння розкривати внутрішній зміст метафор - це вища майстерність в аналізі художніх текстів.

Роль художніх засобів вираження

Вище ми вже розібралися, що таке епітети, уособлення, порівняння, метафори. Залишається не зовсім зрозуміло, навіщо ж так заплутувати текст, щоб потім сидіти і аналізувати, що хотів сказати цими визначеннями автор?

Насправді глибинним аналізом займаються тільки професійні літературознавці і критики. З їх роботами прості читачі в більшості випадків не знайомі.

Аналіз художніх визначень у повсякденному житті відбувається на інтуїтивному рівні і рівні сприйняття тексту. У школі дітей вчать правильно читати твори, розуміючи, що за простим порівнянням таїться набагато більше сенсу, ніж видно на поверхні.

Досвідчений читач - це людина з гарною фантазією, який може відтворити у себе в голові описану у творі картину. Щоб вона була більш детальної та емоційної, автори і використовують ці кошти.

Існує кілька синонімів до слова "образне визначення", головним з яких можна назвати зображально-виразний засіб. Завдання метафори і епітети - зобразити дійсність такою, якою бачить її автор, і висловити своє ставлення до неї таким чином, щоб і читач це теж зрозумів.

Історія появи

Розвиток художньої літератури сягає своїм корінням у сиву давнину. Важко сказати, коли саме з`явилися виразні засоби лексики: епітет, порівняння, метафора. Відомо, що люди завжди тягнулися до прекрасного, тому вони хотіли прикрасити навіть прості картини повсякденного життя.

За складністю аналізу можна припустити, що в першу чергу виникали найпростіші образні визначення, такі як епітет і уособлення. Порівняння вимагає певного життєвого досвіду від оповідача і слухача, тому воно, можливо, з`явилося трохи пізніше.

Звичайно, метафора - це вершина художньої майстерності. Вона досить складна й об`ємна як у своєму значенні, так і в процесі її утворення. Метафоричність більше характерна вже для сучасної літератури. У стародавні часи її заміною була алегорія, яка сьогодні зустрічається значно рідше.

Методика визначення образних засобів вираження

Будь-яка робота над образними виразами починається з їх визначення в тексті. Далі слід розібратися, що вони означають і на що вказують.

Наступний етап - це визначення мети автора. Створюючи такий вираз, він хотів досягти певного емоційного ефекту. І останнє, варто розібратися як саме ця метафора чи епітет відповідають тому, що хотів сказати автор.

На практиці ж яскраве образне визначення - це складне багаторівневе явище, яке розкривається настільки повно, наскільки вистачає читацького досвіду у людини, що сприймає художній текст.