Далекосхідна республіка. Історія буферної держави

Під час громадянської війни на уламках Російської імперії виникло безліч державних утворень. Одні з них були порівняно життєздатні і проіснували десятки років, а деякі існують і понині (Польща, Фінляндія). Термін життя інших обмежився кількома місяцями, а то і днями. Одним з таких державних утворень, яке виникло на руїнах імперії, була Далекосхідна республіка (ДСР).

Передісторія створення ДСР

На початок 1920 на Далекому Сході колишньої Російської імперії складалася досить непроста ситуація. У той час саме на цій території відбувалися найбільш важливі події Громадянської війни. В ході наступу Робітничо-селянської Червоної Армії (РСЧА) і внутрішнього повстання звалилося так зване Російська держава Колчака, зі столицею в Омську, до цього контролююче більшу частину Сибіру і Далекого Сходу. Залишки цього утворення прийняли назву Російська Східна околиця і сконцентрували свої сили в східному Забайкаллі, з центром у місті Чита під керівництвом отамана Григорія Семенова.

У Владивостоку перемогло підтримуване більшовиками повстання. Але радянська влада не поспішала приєднувати цей регіон безпосередньо до РРФСР, так як існувала загроза від третьої сили в особі Японії, яка офіційно висловлювала свій нейтралітет. У той же час вона нарощувала свою військову присутність в регіоні, явно даючи зрозуміти, що в разі подальшого просування радянської держави на схід відкрито вступить в збройне протистояння з Червоною Армією.

Народження Далекосхідної республіки

Щоб уникнути прямого зіткнення сил РСЧА і японської армії, ненадовго захопив владу в Іркутську в січні 1920 року есерівський Політичний центр вже тоді висунув ідею створення на Далекому Сході буферної держави. Природно, керівну роль в ньому він відводив собі. Більшовикам ця ідея теж сподобалася, але на чолі нової держави вони бачили тільки уряд з числа членів РКП (б). Під натиском переважаючих сил Політцентр змушений був поступитися і передати владу в Іркутську Військово-революційного комітету.

Освіта Далекосхідної республіки як буферної держави особливо завзято намагався втілити в життя голова іркутського ревкому Олександр Краснощеков. Для вирішення далекосхідного питання в березні 1920 року було створено спеціальне бюро при РКП (б). Крім Краснощекова, найбільш видатними діячами Дальбюро були Олександр Шірямов і Микола Гончаров. Саме при їх активному сприянні 6 квітня 1920 в Верхньоудинську (зараз Улан-Уде) було створено нове державне утворення - Далекосхідна республіка.

Народно-революційна армія

Створення Далекосхідної республіки було б неможливо без активної підтримки з боку Радянської Росії. У травні 1920 року вона офіційно визнала нове державне утворення. Незабаром центральне московське уряд почав надавати ДСР всебічну допомогу, як політичну, так і економічну. Але головною на даному етапі розвитку держави була військова підтримка з боку РРФСР. Даний вид допомоги полягав, насамперед, у створенні на основі Східно-Сибірської Радянської армії власних збройних сил ДСР - Народно-революційної армії (НРА).

Створення буферної держави відібрало головний козир у Японії, яка офіційно висловлювала свій нейтралітет, і вона змушена була почати виведення своїх формувань з Далекого Сходу з 3 липня 1920 року. Це дозволило НРА домогтися значних успіхів у боротьбі з ворожими силами в регіоні, і тим самим розширити територію Далекосхідної республіки.

22 жовтня силами Народно-революційної армії була зайнята Чита, спішно покинута отаманом Семеновим. Незабаром після цього в дане місто з Верхнеудинска переїхав уряд ДСР.

Після того як японці залишили Хабаровськ, восени 1920 року в Читі пройшла конференція представників Забайкальської, Приморської і Амурської областей, на якій було прийнято рішення про входження даних територій до складу єдиної держави - ДСР. Таким чином, до кінця 1920 року Далекосхідна республіка контролювала більшу частину Далекого Сходу.

Пристрій ДСР

Далекосхідна республіка в період свого існування мала різне адміністративно-територіальний устрій. Спочатку вона включала в себе п`ять областей: Забайкальський, Камчатська, Сахалінську, Амурську і Приморську.

Що ж стосується безпосередньо органів влади, то на етапі формування державності роль управління ДСР взяло на себе установчі збори, обране в січні 1921 року. Воно прийняло Конституцію, згідно з якою вищим органом влади вважалося Народні збори. Вибиралося воно загальним демократичним голосуванням. Також Установчі збори призначило Уряд на чолі з А. Краснощекова, якого наприкінці 1921 змінив Н. Матвєєв.

Білогвардійський заколот

26 січня 1921 білогвардійські сили за підтримки Японії скинули у Владивостоці більшовицький уряд і тим самим вивели регіон зі складу ДСР. На території Приморської області був сформований так званий Приамурский земської край. Внаслідок подальшого наступу білих сил до кінця 1921 від ДСР був відірваний Хабаровськ.

Але з призначенням Блюхера військовим міністром справи у Далекосхідної республіки пішли набагато краще. Було організовано контрнаступ, в ході якого білогвардійці зазнали тяжкої поразки, втратили Хабаровськ, а до кінця жовтня 1922 повністю були витіснені з Далекого Сходу.

Приєднання Далекосхідної республіки до Радянського державі

Таким чином, Далекосхідна республіка (1920 - 1922) повністю виконала своє призначення як буферну державу, утворення якого не дало формальний привід Японії вступити у відкрите збройне протистояння з РККА. Внаслідок вигнання білогвардійських військ з Далекого Сходу подальше існування ДВР стало недоцільним. Назріло питання про приєднання даного державного утворення до РРФСР, що й було зроблено 15 листопада 1922 на підставі звернення Народних зборів. Далекосхідна народна республіка припинила існування.