Взяття Бастилії

Щороку 14 липня французи відзначають День взяття Бастилії. Свято вельми своєрідний і досить несподіваний. І щоб розібратися, з чим же він пов`язаний, необхідний невеликий екскурс в історію.

Потужна фортеця, з високими стінами і вісьмома вежами, Бастилія будувалася більше 10 років, 1370-1381 рр. І практично з самого початку фортеця служила в`язницею. Спочатку в ній містили найнебезпечніших злочинців, з часом вона стала політичною в`язницею. І в тому ж XVIII столітті її в`язнями побували багато відомих людей, в тому числі цілих два рази в неї був укладений Вольтер, великий філософ того часу, а також граф Каліостро, графиня де Ламотт, маркіз де Сад, Ніколя Фуке і т.д. Список можна продовжувати, але мета статті не в цьому.

Укладали в цю в`язницю за особистим приписом короля, без суду і слідства, так би мовити. Та й порядки в Бастилії були набагато суворіше, ніж в будь-якій іншій в`язниці. Цілком природно, що саме ця фортеця асоціювалася у парижан, та й у частини французів, з деспотизмом і політичним свавіллям. І це, разом з тим фактом, що в підвалі фортеці зберігалися боєприпаси, зробило взяття Бастилії практично неминучим.

Революційний настрій в народі в 1789 р наростав стрімко. До середини липня того року феодально-станові Генеральні штати, скликані в травні цього ж року, мимовільно перетворилися в бессословное установа, яка позиціонувало себе, як носій народної волі і на цій підставі претендувало на верховну владу. У слід за цим Національні збори, створене депутатами «третього стану», оголосило себе Національним установчими зборами.

З метою припинити починалася революцію до Парижа були стягнуті війська, що складаються з іноземних найманців у кількості більше 20 000. Потім був відправлений у відставку один з популярних в народі міністрів, а саме Жак Неккар. Його місце зайняв барон Бретейль. Ця новина стривожила жителів Парижа, які боялися розгрому Національних зборів, адже на нього покладалися такі надії. Кожна з цих подій потроху посилювало народний гнів і тим самим наближало взяття Бастилії.

Революціонери почали закликати народ до повстання, найвідомішим з агітаторів був Каміл Демулен. Внаслідок цього в Парижі 13 липня починаються заворушення, зокрема був розграбований монастир Сен-Лазар. Якщо бути точним, то його зерносховище. Паризький магістр Жак де Флесселль прагнув припинити безлади і створив міську міліцію, до складу якої увійшло близько 48 тисяч осіб. Однак озброювати міліцію не стали.

А потім було взяття Бастилії. 14 липня озброєний натовп парижан, чисельністю близько 50 000 чоловік, розграбувала склади зброї при Будинку інвалідів (цим словом у Франції тоді називали ветеранів, які вже вийшли на пенсію). Таким чином, в руках бунтівників виявилося близько 40 000 рушниць. Наступним пунктом в їхньому маршруті була Бастилія, адже в її підвалах, як уже говорилося раніше, зберігалися порох і кулі.

До маркізу де Лоне повсталими була направлена делегація з проханням видати боєприпаси, щоб озброїти міську міліцію. Де Лоне прийняв делегацію найвищою мірою доброзичливо, проте видати боєприпаси відмовився. Одна за одною делегації йшли ні з чим.

Тим часом народ все перебував на площу. При цьому гарнізон Бастилії складався всього з 114 осіб, з них 32 були швейцарськими гвардійцями, а що залишилися 82 - інвалідами. Крім того, на стінах фортеці було встановлено 13 гармат. У середині дня, а саме о пів на другу, з цих гармат був відкритий вогонь по натовпу, який зібрався біля фортеці. Результатом цієї акції стала загибель 89 осіб, а також 73 були поранені. Після цього до маркіза було направлено ще кілька делегацій, а потім, до підіймального мосту підігнали захоплені в Будинку інвалідів гармати.

Бачачи таку демонстрацію сил і намірів, де Лоне вже не сподівався на підкріплення з Версаля і тому вирішив підірвати фортецю. Для цього він спустився в підвал, де зберігався порох з запаленим гнітом. Однак здійснити задумане йому не дали. Гарнізон Бастилії скликав військову раду, на якому практично одноголосно проголосували за здачу.

В обмін на обіцянку зберегти життя захисникам фортеці, ті здали Бастилію вже до 17-ї години. Так закінчився штурм Бастилії. Практично всі захисники фортеці, а також магістр де Флесселль були вбиті обуреної натовпом. Ця подія була першою перемогою народної революції. Незважаючи на те, що взяття Бастилії не було великою перемогою, воно все ж зіграло важливу роль в історії Франції. З часом ця подія стала символом неминучої перемоги над деспотизмом.

Починаючи з 1880 р День взяття Бастилії відзначається як національне свято.