Типологія суспільств

Суспільства відрізняються одне від іншого за різними параметрами. Однак у них є і однакові ознаки, за якими будується типологія суспільств.

Для того щоб класифікувати їх, потрібно спочатку вибрати підставу для типологізації. Такою підставою для типології товариств може служити форма державної влади, політичні відносини. Вчені Стародавній Греції, наприклад, розрізняли монархію, тиранію, аристократію, олігархію, демократію. Сучасні дослідники виділяють тоталітарні і демократичні держави. У першому випадку всі напрямки суспільного життя визначає держава, у другому - народ може впливати на державні інститути.

Марксистська типологія товариств брала за основу відмінності в типах виробничих відносин, існуючих при різних суспільно-економічних пристроях, і виділяла первісно-общинні суспільства-рабовласницькі суспільства-феодально-крепостніческіе- комуністичні товариства з першою фазою - соціалістичної.

Класифікації існують найрізноманітніші, однак, найбільш поширеною в сучасній соціології вважається така типологія товариств, яка бере за основу традиційне, індустріальне і постіндустріальне суспільства.

Традиційне суспільство (Просте, аграрне) - це суспільство аграрне, з малорухомими соціальними структурами, в якому спосіб суспільної регуляції заснований на традиціях. Традиційний тип суспільства строго контролює поведінку індивідів за допомогою дотримання звичаїв і норм ортодоксального поведінки, усталених соціальних інститутів, де найбільш важливими є сім`я, громада. Будь-які спроби соціальних перетворень відкидаються. Таке суспільство характеризується низькими темпами розвитку.

Індустріальне суспільство - це такий тип організації суспільного устрою, який поєднує свободу і інтереси особистості з громадськими принципами, які регулюють спільну діяльність людей. Воно характеризується гнучкістю соціальних структур, соціальною мобільністю, розвиненою системою комунікацій.

У другій половині ХХ століття починають з`являтися різні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства (А. Турен, Д. Белл, Ю. Хабермас). Ці концепції були викликані значними змінами в соціально-економічному та культурному житті розвинених країн. Головними в суспільстві стають знання та інформація, комп`ютерні технології. Люди, які отримали відповідну освіту, які мають доступ до нової інформації, отримують перевагу при просуванні по соціальних сходах. Мета людини в такому постіндустріальному суспільстві - творча діяльність.

Негативна сторона інформаційного суспільства проявляється в тому, що існує деяка небезпека посилення контролю держави за людьми, завдяки їхньому доступу до електронних засобів масової комунікації.

Основні риси постіндустріального суспільства:

- перехід від товарної економіки до сфери послуг-

- домінування професійно освічених технічних фахівців-

- переважна роль належить теоретичним знанням як джерелу відкриттів і політичних рішень-

- здійснення контролю над технологіямі-

- зростаюча можливість прийняття рішень на базі інтелектуальних інформаційних технологій.

Остання відмінна риса викликана до життя зростаючими потребами нового інформаційного суспільства. Основу соціального розвитку в такому суспільстві представляють не традиційні матеріальні ресурси, а інформаційні, інтелектуальні: наукові чинники, знання, інтелектуальний потенціал людей, їх творчість, ініціатива. Все вищевикладене може розглядатися як різна типологія суспільств.