Берлінський криза 1948 року - перше протистояння колишніх союзників

З 24 червня 1948 колишня столиця Німеччини переживала блокаду. Тривала вона майже рік. У місті не вистачало їжі, палива і всіх тих предметів ужитку, без яких життя людей дуже ускладнена.

Війна закінчилася три роки тому, нужда стала звичним станом ще в її другій половині, але те, що треба було пережити берлінцям, було не набагато легше, ніж випробуване під час краху третього рейху. Країна розділена на зони, контрольовані військовими окупаційними адміністраціями СРСР, США, Великобританії і Франції, при цьому в кожному з секторів існують свої проблеми, і діють власні закони.

Колишні союзники опинилися на межі війни. Причиною того, що надалі отримало ім`я «Берлінський криза», стало взаємне бажання країн Західної коаліції і СРСР розширити сферу свого впливу. Наміри ці не приховували, про них відкрито говорили і Трумен, і Черчілль, і Сталін. Захід боявся поширення комунізму на всю Європу, а СРСР не бажав миритися з тим, що в центрі сектора, відведеного йому за умовами Ялтинської та Потсдамської конференцій, знаходиться острів капіталізму.

Берлінський криза 1948 став першим серйозним післявоєнним зіткненням сталінського режиму з країнами ринкової економіки, і в першу чергу з США, мало не переріс у військову фазу. Кожна зі сторін прагнула показати свою силу, і не хотіла йти на компроміси.

Почався Берлінський криза з досить рутинних взаємних докорів. План економічної допомоги країнам, що постраждали у Другій світовій війні, відомий під назвою його ініціатора Джорджа Маршалла, тодішнього державного секретаря, припускав ряд економічних заходів, зокрема введення нової марки на території, окупованій західними союзниками. Настільки «хазяйське» поведінку дратувало Сталіна, а призначення генерала У. Клейтона, відомого своїми антикомуністичними поглядами, на пост керівника американської окупаційної адміністрації, тільки підлило масла у вогонь. Ряд незграбних і безкомпромісних дій обох сторін призвів до того, що комунікації західного Берліна з секторами, контрольованими західними союзниками, були перекриті радянськими військами.

Берлінський криза відбив непримиренні протиріччя між колишніми союзниками. Проте причиною його була стратегічна помилка Сталіна в оцінці потенціалу своїх ймовірних противників. Вони зуміли в короткий термін налагодити повітряний міст, що постачав обложене місто всім необхідним, аж до вугілля. Спочатку навіть командування американських ВПС ставилося до цієї затії вельми скептично, тим більше, що ніхто не знав, наскільки далеко піде Сталін у разі ескалації протистояння, він цілком міг віддати наказ збивати транспортні «Дугласи».

Але цього не сталося. Розміщення на західнонімецьких аеродромах з`єднання бомбардувальників Б-29 подіяло витвережували, хоча атомних бомб на них не було, але, знову ж таки, це становило великий секрет.

Берлінський криза безпрецедентний, за менш ніж рік льотчики, головним чином англійські та британські, здійснили двісті тисяч вильотів, доставивши 4700000 кілограмів допомоги. В очах жителів блокадного міста вони стали героями і рятівниками. Симпатії всього світу були не на боці Сталіна, який, переконавшись у безуспішності блокади, віддав наказ її зняти в середині травня 1949 року.

Берлінський криза призвела до об`єднання всіх окупаційних зон західних союзників і створенню на їх території ФРН.

Західний Берлін залишався форпостом капіталізму і його «вітриною» протягом усієї холодної війни. Його відділяла від східній частині міста стіна, зведена через тринадцять років. Розташований в самому центрі НДР, він викликав багато ускладнення, зокрема Берлінський криза 1961 року, що також закінчився стратегічною поразкою СРСР.