Воцаріння династії Романових - початок великого шляху

Воцаріння династії Романових на Російський престол відбувалося в дуже важкий час. В умовах польської інтервенції бояри стали замислюватися про обрання нового царя з орлиною хваткою, здатного навести лад у державі і вигнати іноземців. Разом з тим важливо було зберегти спадкоємність царського престолу, посадивши на нього представника царственої династії.

Після довгих пересудів і обговорень були висунуті кілька кандидатур, серед яких Владислав - спадкоємець польського трону, Карл-Філіп - шведський принц і Михайло Федорович - представник Романових. Земський собор постановив, що не повинен правити країною іноземець, і зробив вибір на користь Романова, відправивши до нього гінців із запрошенням, так сталося воцаріння династії Романових. Рік початку правління нового царя став переломним для держави. Відразу ж після вінчання на царство, проведеного в 1613 році, Михайло Федорович активно взявся за державні справи.

Царювання Михайла Романова ознаменувалося позитивними змінами всередині держави. Чимало часу цар приділяв зовнішній політиці, посилюючи авторитет держави за кордоном.

Важливо відзначити, що воцаріння династії Романових сприяло і посилення впливу православної церкви на державні справи. Батьком царя був чернець Філарет. Відбуваються події, разом з обранням Михайла на царювання, застали його в Польщі, де він був бранцем. По поверненні на батьківщину Філарет отримав сан патріарха і став активно втручатися у вирішення державних питань, фактично володіючи повнотою влади.

Воцаріння династії Романових призвело до активізації зовнішньої політики держави. Цей напрямок стало першочерговим. З 1616 ведуться переговори зі Швецією та Польщею, що закінчилися підписанням миру між країнами. За умовами договорів до Росії відійшли великі новгородські землі і виведені польські війська. Все більшу загрозу стала представляти для південно-східних кордонів держави нагайськую орда. Незважаючи на укладений світ, Нагайцев то й справа нападали на прикордонні землі, грабуючи і спустошуючи їх. Цар мав намір об`єднати під своєю рукою всі руські землі, відвоювавши у поляків білоруські, западнорусские і українські землі. Початком активних дій стала спроба взяти Смоленськ, розпочата в 1632 році.

Незважаючи на те, що війна була програна, Польща все ж змушена була залишити думки про воцаріння російською престолі свого принца. Михайло намагався домогтися визнання держави. З цією метою було здійснено кілька спроб укласти династичний шлюб з царственими пологами європейських країн. Вони не увінчалися успіхом.

Воцаріння династії Романових на Російському престолі стало початком відновлення економіки держави. Спустошені за роки інтервенцій і монаршого свавілля міста і села стали відроджуватися.

На знак подяки Михайло указом закріпив за дворянськими родами їх землі. З цих пір вони передавалися у спадок разом з селами і вважалися власністю дворянського роду.

Спалахують по всій країні стихійні народні бунти жорстоко придушувалися. Збільшився термін пошуку селян, що втекли від кабали.

З метою захисту держави від вторгнень Михайло спробував створити військо на зразок регулярної армії. Чини офіцерів отримували представники аристократії, вони ж проходили військове навчання. Драгуни як підрозділ кавалерії з`явилися наприкінці правління. Їх головним завданням була охорона державних кордонів.