Пам'ятник Державину в Казані: непроста історія встановлення

Одне з найвідоміших літературних творів, яке написав Г. Р. Державін, - «Пам`ятник». У цьому вірші, створеному в 1795 році, поет зачіпає проблему слави літератора. З його точки зору, метою мистецтва є виховання любові до прекрасного, просвітництво, викорінення поганих вдач. Таким чином, найкращим пам`ятником поетові є його творчість. Але любов до Гавриїлу Романовичу його земляків, жителів Казані, була дуже велика. Тому відразу ж після його кончини, в 1816 році, було вирішено увічнити ім`я великого поета.

Рішення спорудити пам`ятник Державину було прийнято членами суспільства цінителів словесності в Казані в рік смерті літератора. Але тут проявила себе звичайна російська бюрократія. Перший проект монумента був розроблений лише 14 років потому, та й той був відхилений Імператорської академією мистецтв. Фінансове питання зовсім не служив перешкодою для споруди. Навпаки, після того як Микола I оголосив збір коштів для спорудження пам`ятника, грошовий потік полився рікою. Адже багато купці вважали своїм обов`язком відгукнутися на заклик імператора.

Грошей було зібрано так багато, що комісія «зарізала» і прийнятий раніше проект, вважаючи, що пам`ятник Державину необхідно поліпшити. Був оголошений новий конкурс, і імператор особисто вибрав вподобаний йому варіант: спільну роботу Гальберга і Тона. Місце для монумента самодержець теж визначив сам - дворик університету. Як то водиться, колись щедро виділені кошти до кінця робіт збідніли, і щоб доставити скульптуру на місце в 1847 році, довелося знову звертатися до народу.

Але пам`ятник Державину так сподобався жителям Казані, що його через 24 роки перенесли (знову за гроші, зібрані з добровільної передплати) на Театральну площу. Бронзова скульптура літератора була зображена у вигляді античного генія. У тозі і сандалях, з непокритою головою поет тримає ліру і стиль. Не менш цікаві й декоративні деталі, зображені на барельєфах з трьох сторін монумента. Це музи, внемлющіх поетові, алегоричні фігури Дня і Ночі, а також Просвітництва, яке перемагає Невігластво.

Після революції нова влада вирішили, що Гавриїл Державін, пам`ятник якому займав центральне місце в Казані, був придворним поетом і співаком самодержавства. У 1930 р бронзову фігуру відправили на переплавку, постамент із червоного мармуру зник у невідомому напрямку, а на місці колись величного статуї поставили гіпсовий бюст Омеляна Пугачова сумнівної художньої цінності.

Але в 2003 р, до 260-річчя Державіна, казанці повернули свого знаменитого земляка. Правда, місце, на якому раніше стоять монумент, тепер займає будівлю Оперного театру. Тому було вирішено спорудити пам`ятник у Лядському саду. Не залишилося ні осколка від колишнього оригіналу роботи Тона і Гальберга, тому перед скульпторами Махмудом Гасимова і Розалією Нургалеевой стояло завдання відновити монумент по небагатьом дійшли до нашого часу фотографіям. Зі своїм завданням вони впоралися на відмінно. Правда, нинішній пам`ятник Державину виглядає нижче попереднього, за рахунок того що немає вже сходового підніжжя і високого мармурового постаменту. До речі, в Росії є й інші монументи, що увічнюють пам`ять Державіна: в Томську, а також невеликий бюст літератора у дворику його петербурзької резиденції.