Генерал-лейтенант Микола Власик - головний охоронець "вождя народів"

Ця людина прожив непросте життя. Складним було сам час. Генерал-лейтенанти Росії сучасності мають різну репутацію, однак, без применшення безумовних заслуг, на частку небагатьох з них випадало те, з чим жили офіцери Радянської держави першого періоду його існування. І мова тут йде не тільки про Велику Вітчизняну війну. Генерал-лейтенанти СРСР і представники інших посад кадрового офіцерства тих часів були вихідцями з Російської імперії. Багатьом з них довелося послужити в рядах царської армії. Серед них Костянтин Рокоссовський, Георгій Жуков, та й наш герой. Їм випало пережити громадянську війну, партійну, а потім і суспільну чистку 1920-30 років. Генерал-лейтенант Власик став одним із символів, нехай сьогодні і маловідомим, сталінської епохи. І його час минув зі смертю його вождя.

Дитинство і юність Миколи Власика

Майбутній генерал-лейтенант був народжений в бідній сім`ї одного з білоруських селян в 1896 році, в Гродненської губернії. Закінчивши всього три класи церковної школи, він був змушений почати свою трудову діяльність з тринадцяти років. Юнак влаштувався чорноробом до місцевого поміщика. Уже в ранньому віці йому довелося випробувати відразу кілька спеціальностей, він працював землекопом на залізниці, працівником на паперовій фабриці. У віці 19 років юнак призивається на військову службу. Йшла Перша світова війна. У ході бойових дій він вже тоді виявив незвичайну відвагу, був нагороджений Георгіївським хрестом і підвищений до унтер-офіцерського звання. Однак Миколі Власику був судилося дослужити в царській армії навіть до кінця війни. Уже в перші дні Жовтневої революції він приймає доленосне для себе рішення і переходить на бік більшовиків. А в лютому 1918 року майбутній генерал-лейтенант Червоної армії входить до її складу. Поки тільки на посаді помічника командира. У вересні 1919 року перспективного хлопця переводять в структуру ВЧК, де він працював в особливому відділі під безпосереднім керівництвом Фелікса Дзержинського. У 1920-і роки його кар`єра йшла по висхідній. У 1926-му він стає старшим оперуповноваженим відділення до того часу ОГПУ, а в 1930-му помічником начальника відділення.

Сталінський охоронець

Фактично в дефензиві «вождя народів» він з`являється ще в середині двадцятих. У середині 1930-х років він отримує посаду начальника першого відділу і на його плечі лягає безпосередній обов`язок охорони вищих державних осіб, зокрема Йосипа Сталіна. Незважаючи на масові кадрові чистки, які особливо торкнулися офіцерського складу армії, генерал-лейтенант довше інших протримався на своїй посаді. Секрет його успіху полягав в найвищого рівня довіри з боку глави держави. За спогадами дружини Сталіна, Надії Сергіївни, з часом він з особистого охоронця перетворився на справжнього члена сім`ї. Крім своїх безпосередніх обов`язків, він став фактичним майордомом сімейства, виховуючи дітей, розпоряджаючись фінансами, господарськими питаннями і так далі. Масштабні репресії дісталися до Миколи Власика лише на самому заході правління Сталіна. Він був арештований в грудні 1952 року. Йому було пред`явлено звинувачення в розкраданні державного бюджету. Рішенням суду він був засланий на десятирічний термін. Повернувся вже колишній генерал-лейтенант, знятий зі звань, зовсім в іншу країну через п`ять років (термін був скорочений за амністією). Помер у Москві в 1967 році.