Султан Сулейман. Історія чудового полководця

Султан Сулейман, історія життя якого нерозривно пов`язана з Золотим століттям Османської династії, є найбільшим правителем своєї країни за всю її історію. Саме при ньому Турецька імперія досягла свого найвищого політичного могутності і масштабних територіальних завоювань.

Рання історія життя султана Сулеймана

Майбутній правитель був народжений в місті Трабзоні (колишньої грецької колонії Трапезунд, відомої тим, що тут проповідував Андрій Первозванний) в 1494 році. Його батьком був султан Селім I, а матір`ю - дочка кримсько-татарського хана Менглі-Гірея. До вісімнадцяти років юнак був бейлербеем (намісником) у місті Каффа, а пізніше був відправлений у Манісу, ставши намісником батька там. Слід зазначити, що Маніса була по османським традиціям своєрідним "виховним розплідником" для майбутніх султанів імперії, де принци проходили практику в управлінні державними справами. До речі, саме тут майбутній султан Сулейман, історія якого пов`язана з піком імперії, знайомиться з двома європейськими рабами, згодом сильно впливали як на його життя, так і на долю всієї держави: слов`янкою Роксоланою, яка стала його улюбленою дружиною, фактично регентшею в палаці під час тривалих військових походів султана, а також матір`ю наступного правителя Селіма II, і рабом італійського походження, якому було призначено здружитися з юним принцом, а згодом стати його блискучим візиром і фактично чи не найважливішим людиною в державі, відомим під ім`ям Ібрагім-паша. Селім I помер в 1520 році, і Сулейман стає великим султаном у віці 26 років.

Історія Османської імперії: султан Сулейман і його правління

Він став дев`ятим за рахунком правителем держави. Ледве вступивши на престол, він відразу ж починає підготовку до масштабних завоювань і розширенню Османських територій. Вже через рік його перебування при владі була оголошена війна Угорщини, після чого турецька армія захоплює великі території аж до Дунаю. Потім слід завоювання середземноморського острова Родос, на якому давно вже влаштувався лицарський орден Госпітальєрів, що стримували турецьке панування в цьому морі. Турки намагалися опанувати островом і раніше, за часів Селіма I, проте вдалося це тільки новому молодому правителю в 1522 році. Через чотири роки султан Сулейман, історія перетворень якого змінює весь вигляд Європи в цей період, змушуючи тремтіти континентальні держави перед виглядом войовничого правителя, знову вривається з 80-тисячною армією в Угорщину, фактично знищивши цю державу і впритул підійшовши до кордонів імперії Габсбургів.

Наступний військовий похід полководець починає через три роки вже проти Австрії. Протягом півмісяця, з 27 вересня і до 14 жовтня, триває знаменита облога Відня, проте добре укріплене місто туркам взяти не вдалося. Як покаже ще історія, Відень перетворилася на останній рубіж блискучих завоювань Оттоманської Порти. У наступні десятиліття відбулися ще три австро-турецьких війни (в сорокових, п`ятдесятих і шістдесятих роках XVI століття), в результаті яких знову була перерозділ Угорщина, а турки отримали нові володіння в Європі.

Крім постійних вторгнень на Балкани, Сулейман Пишний мав політичні інтереси на Сході. Це призводило до постійних сутичок з Сефевідської Персією, в результаті чого остання була знищена. У 1538 Оттоманською Портою відбувався грандіозний похід в Аравію і Індію. У результаті всіх цих кампаній держава поширило свої територіальні володіння на значну частину Угорського королівства, Закавказзя, Месопотамію, Північну Африку, Аравію. У цей момент Османська імперія досягла максимального могутності за всю свою історію.

Султан Сулейман: історія особистого життя

Як і належить східному правителю, Сулейман був вельми велелюбним государем. У його житті було безліч коханок з гарему. Серед них особливо варто виділити двох суперниць - черкешенку Махідевран-султан і слов`янку Хуррем (вона ж Роксолана). Остання в результаті багаторічних інтриг стала улюбленою дружиною султана і вкрай важливою особливої в державному управлінні, фактично замінюючи правителя під час його військових кампаній. Останньому, до речі, було призначено померти під час одного зі своїх походів. Сталося це в 1566 році, під час облоги Сігетвар - фортеці у Східній Угорщині.