Справжнє диво світла - це ремісники в Давньому Єгипті

У 1905 році італійський археолог і сходознавець Ернесто Скіапареллі, уже обезсмертив своє ім`я виявленням гробниці Нефертарі, першою головною дружини Рамсеса II, скоїв ще одне дивне відкриття. На західному березі Нілу, навпроти Луксора, він виявив групу фиванских некрополів, а зовсім поруч з нею - поселення ремісників, що створювали чудові храми Долини царів. Поселення це, Дейр ель-Медіна, нині відомо кожному єгиптологу як "місце істини", неспотворене дзеркало, показує, як жили ремісники в Єгипті часів фараонів.

Дейр ель-Медіна виник при фараоні Тутмосі I, приблизно в середині XVI ст. до н. е. Однак справжнє мистецтво ремесла було знайоме стародавнім єгиптянам задовго до цієї події. Археологам відомі майстерні вироби вельми високої якості, що датуються раннім бронзовим періодом (близько 3 тис. Років до н. Е.). З бронзи і міді робилися інструменти, начиння, статуетки та зброю. Залізо ж спочатку було настільки дефіцитним металом, що древні єгиптяни вважали його впали зірками, посланими з неба.
Ремісники в Давньому Єгипті, що працювали з металами, завжди були в ціні, але не було нікого важливіше ювелірів, що обробляли золото та дорогоцінні камені. Багато прикраси та культові атрибути, виявлені в гробницях фараонів і храмах, не мають собі рівних досі, а технологія їх виготовлення не розгадана і понині.

Інший шанованою групою ремісників були ті, хто працював з деревом. Пов`язано це було з дефіцитом якісної деревини: по обох берегах Нілу росли, в основному, пальми, платани да сікомори. З них виготовлялася звичайні меблі. Монопольне володіння фараоном торгівлею дозволяло доставляти в Єгипет зі східних країн соснові стовбури, що йшли на корабельні потреби. А з країн Півдня ввозили найдорожче чорне дерево, з якого виготовлялися предмети розкоші та меблі для вищих верств суспільства.

Окремо стояли ремісники, котрі творили з каменю окремі архітектурні елементи величних гробниць і храмів. Незважаючи на відносно привілейоване становище, вони цілком залежали від замовлень фараона або жерців. Нікому, крім них, «архітектурні надмірності» були не потрібні.

Для простих жителів призначалися вироби з глини і очерету. Ремісники в Давньому Єгипті налагодили масове виробництво гончарної начиння та плетених стільців, циновок, кошиків. На посуді часто можна зустріти прикраси у вигляді фігур, рельєфів, зображень богів, людей і тварин.

Виробництво лляного полотна датується вже першими династіями фараонів. Ткали його за допомогою вертикальних і горизонтальних верстатів. Виготовляли і фарбу, щоб її фарбувати. Про барвистості лляної одягу можна судити по кольоровий розпису в гробницях і храмах.

Картина буде неповною, якщо не згадати виготовлення папірусу, що став невід`ємним символом давньоєгипетської історії. Монополія на врожай і обробку очерету, рясно ріс в дельті Нілу, також належала фараону. Ремісники в Давньому Єгипті обробляли очеретяні волокна і стебла, і виходив папірус для письма, завдяки якому до нас дійшли цінні відомості про події, що відбувалися кілька тисяч років тому.

З виявленого при розкопках в Дейр ель-Медині безлічі деталей як мозаїка складається єдина картина, що показує життя ремісників в Давньому Єгипті. З одного боку, вони були невільниками своєї причетності до секретів зведення гробниць: за кожним з них наглядав керуючий, а селище відділяла від решти світу висока стіна. Однак їм дозволялося жити зі своїми дружинами та дітьми. Та й взагалі в порівнянні з іншими ремісниками їх положення вважалося привілейованим.

З Дейр ель-Мединою пов`язано найдивовижніше для стародавнього світу подія - перша в історії людства страйк! Так, ремісники в Давньому Єгипті одного разу зважилися відстояти свої права, після того як їм довгий час нічого не платили за працю. Документ, що розповідає про це, так і називається "Папірус страйку".

Кожен, хто хоч раз побував у Єгипті, відвідав його музеї, побачив творіння рук людських того часу, споруджені грандіозні споруди, розуміє: головне чудо світу тут - не піраміди і саркофаги, а створювали їх прості люди, що знали толк у своєму ремеслі і ніколи при житті не отримували за нього гідної винагороди.