Характер і біографія Надії Аллілуєвої, коханої дружини Сталіна

Після бурхливої сварки Сталіна з дружиною, Поліна Перлина, дружина В.М. Молотова, взялася проводити вкрай засмучену Надію. Вони довго гуляли і розмовляли, поки дійшли до кремлівської квартири. Сварка була не першою, характер у обох подружжя був аж ніяк не цукровий, і до цих сутичок звикли всі члени радянського уряду.

Здавалося, що й цього разу все обійдеться, але вийшло інакше. На ранок після банкету, присвяченого святкуванню 15-ї річниці Жовтневої революції, в квартирі Сталіна, крім господаря, перебували Ворошилов, Молотов і лікар. Дружина генсека була мертва, вона лежала, стискаючи в руці подарунок брата, маленький пістолет, з якого і можна було хіба що застрелитися. Так закінчилася біографія Надії Аллілуєвої, другий сталінської дружини і молодшої дочки в сім`ї старих більшовиків.

Характер у неї був дуже жорсткий. Люди, які близько знали Надію, навіть поділялися в думках про те, у кого він твердіше і рішучіше - у чоловіка або дружини. Батьки Надії, партійці Ольга Євгенівна і Сергій Якович, навіть були проти цього шлюбу, знаючи особливості безкомпромісного вдачі своєї дочки. Двадцятидвохрічна різниця у віці їх не бентежила, але вони сильно сумнівалися в тому, що вона зможе стати гарною дружиною для такого відомого діяча партії, як Сталін.

Біографія Надії Аллілуєвої показала, що вони помилялися, вона дуже старалася оточити чоловіка турботою, але правдою було й те, що ні на які принципові поступки вона не йшла.

Безсумнівно, цю подружню пару пов`язувала справжня любов. Почуття у юної дівчини виникло відразу, як тільки вона побачила прибулого із заслання Йосипа в 1917 році. Їй було всього 16, але сумнівів у неї не було, ось він - її обранець. Одружилися вони через рік.

Відсутність традиційного сімейного виховання, яким страждав син питущого шевця, не могло не позначитися на відносинах між подружжям. Сталін був грубий, але це дружина йому прощала. Після народження сина Василя в 1921 році чоловік наполягав на домостроївських порядках в будинку, на його думку, жінці слід було обмежуватися веденням господарства і вихованням дитини. Але не на ту, як кажуть, напав.

Трудова біографія Надії Аллілуєвої почалася в секретаріаті Леніна, де вона працювала після закінчення курсів друкарок. Здавалося, що секретарю, відав кадровими питаннями, це має бути вигідно, адже інформація про те, що відбувалося в Кремлі, могла надходити до нього прямо від дружини. Але вона вперто не хотіла їй ділитися.

Під час однієї з "чисток" в числі вигнаних з лав партії виявилася і Надія Аллілуєва. Біографія її могла б бути іншою, якби не заступництво самого Леніна.

Потім було навчання. Тільки ректор Промакадемії знав про те, що за студентка наполегливо «гризе граніт науки» в керованому ним навчальному закладі. З розмов з людьми, що живуть у звичайній для радянських людей обстановці, вона почала розуміти, наскільки жахливі наслідки політики, що проводиться її чоловіком щодо селянства і всього народу. Вони багато сперечалися, і дружина називала Сталіна на «ви», звертаючись до нього по імені-по батькові, що його просто бісило.

Незважаючи на величезні світоглядні суперечності, біографія Надії Аллілуєвої поповнилася новим щасливим для кожної жінки фактом, вона знову готувалася до материнства. Дочка Світлана народилася в 1926 році.

Здоров`я дружини вождя було слабким. Вона страждала постійними головними болями, лікуватися від яких їй довелося за кордоном. Недуга прогресував, і запальність характеру багато хто пояснював цією хворобою.

Дивлячись на фото Надії Аллілуєвої, важко не піддатися чарівності доброти особи і м`якості його ліній. Зовнішність буває оманливою, ця жінка не пасувала перед самим могутнім на планеті тираном, сміливо кажучи йому в обличчя те, що боялися сказати інші, з вигляду «непохитні більшовики». Сталін, будучи людиною непересічною, що не потерпів би посередності поруч з собою, але вольова дружина його теж постійно дратувала. До її самогубства він поставився як до особистого зрадництва. Те, що він любив дружину, теж сумнівів не викликає.

У важкі роки війни він приїжджав на її могилу. Ночами, щоб, крім начальника охорони, ніхто не знав ...