Анна Франк. Щоденник Анни Франк, біографія, фото

Ім`я Анни Франк відомо багатьом, але мало хто знайомий з історією життя цієї хороброї дівчинки. Анна Франк, повне ім`я якої Аннеліз Марі Франк, була єврейкою, народженої в Німеччині 12 червня 1929, в період між двома світовими війнами. Під час війни через гоніння, яким піддавалися євреї, сім`я Анни була змушена покинути країну і відправитися в Нідерланди, щоб врятуватися від нацистського терору. Під час перебування в притулку вона написала мемуари, які побачили світ через багато років після війни під назвою «Щоденник Анни Франк». Цей твір було перекладено на багато мов і здобуло широку популярність у всьому світі. Незважаючи на те що справжність мемуарів викликала сумніви, в 1981 році експертизою було доведено, що вони абсолютно автентичні.

Дитинство

Анна Франк народилася у Франкфурті-на-Майні в єврейській родині. У дівчинки була повноцінна сім`я: батько, мати і сестра. Батьки Анни, Отто і Едіт Холландер Франк, були простою добропорядної подружжям: він - колишній офіцер, а вона - домогосподарка. Старшу сестру Анни звали Марго, а народилася вона всього на три роки раніше - 16 лютого 1926

Після того як Гітлер став главою держави, а НСДАП здобула перемогу на виборах в муніципалітет Франкфурта, Отто, батько сімейства, був змушений емігрувати у зв`язку з погіршується політичним становищем, щоб підготувати грунт для переїзду всієї родини. Тому він відправився в Амстердам, де став директором акціонерного співтовариства. Незабаром всім членам сім`ї вдалося перебратися в Нідерланди протягом півроку після переїзду батька.

Коли Анна Франк переїхала в Амстердам, вона почала відвідувати дитячий садок, а потім пішла до школи Монтессорі. Після закінчення шостого класу вона перейшла в спеціалізований ліцей для дітей єврейського походження.

Життя в притулок

У 1940 році військовим силам Німеччини вдалося прорвати захист і окупувати територію Нідерландів. Як тільки вермахт призначив свій уряд на окупованій землі, там почалося активне переслідування євреїв.

Ледве Ганні виповнилося 13 років, її старша сестра, Марго Франк, отримала повістку до гестапо. Два тижні потому сім`я вирушила в притулок. Анна Франк зі своєю сім`єю змогли сховатися в місці, облаштованому співробітниками фірми, в якій працював її батько. Колеги Отто облюбували задню частину будівлі офісу, в якому вони працювали, за адресою Принсенграхт, 263. Вхід в порожнє приміщення був декорований як шафа з документами, щоб виключити будь-які підозри. Незабаром після того як сім`я Франк оселилася в таємному приміщенні, до них приєдналися ще чета Ван Пельс з сином і лікар Фріц Пфеффер.

Трохи пізніше Анна почала писати мемуари, які згодом і зробили її знаменитою, але визнання прийшло до юної письменниці, на жаль, вже після її смерті.

Щоденник Анни Франк

Відгуки критиків і читачів з приводу цього твору лише зайвий раз підтверджують, що воно заслуговує прочитання. Воно відображає не тільки страждання, які перенесли жертви голокосту, але і все те самотність, яке відчувала дівчинка в жорстокому нацистському світі.

Щоденник написаний у вигляді листів, адресованих вигаданої дівчинці Кітті. Перше послання датується 12 червня 1942, т. Е. Днем тринадцятилітніх дівчинки. У цих листах Анна описує самі звичайні події, що відбуваються в притулок з нею і з іншими мешканцями. Автор дала своїм мемуарів назву «У задньому домі» (Het Achterhuis). На російську мову назва перевели як «Притулок».

Спочатку метою написання щоденника була спроба відволіктися від суворої реальності. Але в 1944 році такий стан справ змінилося. По радіо Анна почула повідомлення міністра освіти Нідерландів. Він говорив про необхідність зберегти будь-які документи, які можуть свідчити про нацистські репресії по відношенню до людей, особливо єврейського походження. Одним з найбільш важливих свідчень були названі особисті щоденники.

Почувши таке повідомлення, Анна взялася за написання роману на основі вже створених щоденників. Тим не менш, оформляючи роман, вона не переставала поповнювати первинну версію новими записами.

Всі герої роману і щоденника - це мешканці притулку. Достовірно невідомо чому, але автор вважала за краще не використовувати справжні імена і придумала для всіх псевдоніми. Сім`я Ван Пельс у щоденнику виступає під прізвищем Петронелла, а Фріц Пфеффер названий Альбертом Дюссель.

Арешт і смерть

Анна Франк, короткий зміст роману якій показує, як багато їй довелося пережити, стала жертвою донощика. Він повідомив про те, що в будівлі ховається група євреїв. Незабаром всі ховаються в твердині були затримані поліцією і відправлені в концтабори.

Анна і її старша сестра Марго опинилися в транзитному концентраційному таборі Вестерборк, а пізніше були перенаправлені в Освенцим. Потім обох сестер відправили в Берген-Бельзен, де через кілька місяців вони померли від тифу. Точні дати їх смертей не зареєстровані, відомо тільки, що незабаром після цього табір був звільнений англійцями.

Докази авторства

Після того, як твір було опубліковано і здобуло широку популярність, виникли сумніви щодо авторства. Тому в 1981 році була проведена експертиза чорнила і паперу рукописи щоденника, яка стала підтвердженням того, що документ дійсно відповідає часу його написання. За іншими записами, які залишила Анна Франк, був проведений також аналіз почерку, що став додатковим свідченням того, що робота автентична, і саме Анна є автором.

Публікацією роботи займався Отто Франк, батько дівчинки, який після її смерті видалив із запису деякі моменти, що стосуються його дружини, - матері Анни. Але в наступних виданнях ці фрагменти були відновлені.

Розслідування

Після закінчення війни амстердамська поліція зайнялася пошуками людини, який повідомив про місцезнаходження жителів притулку в гестапо. В офіційних документах ім`я донощика не збереглося, відомо лише, що кожен єврей, у тому числі Анна Франк, приніс йому сім з половиною гульденів. Розслідування по пошуку донощика було припинено, як тільки Отто Франк відмовився брати в ньому участь. Але коли щоденник знайшов широку популярність у всьому світі і був переведений на безліч мов, шанувальники таланту Анни і просто люди, охочі помсти за втрачені життя ні в чому неповинних людей, зажадали продовжити пошуки винного.

Донощик

Існує кілька версій щодо потенційного донощика. В якості підозрюваних називають трьох осіб: співробітника складу Віллема ван Маарів, прибиральницю Лену ван Бладерен Хартог і партнера батька Анни Антона Ахлерса. Дослідники, що займаються цим питанням, розділилися на два табори. Одні вважають, що винною є прибиральниця Лена Хартог, син якої вже був в`язнем концтабору, і вона не хотіла себе компрометувати, тому повідомила в гестапо. За іншою версією, зрадником є Антон Ахлерс. З приводу цієї теорії існує безліч двозначних відомостей. З одного боку, брат і син Ахлерса стверджують: він особисто зізнався їм, що став донощиком. З іншого боку, розслідування, яке було проведено Нідерландським інститутом військової документації, показало, що Ахлерс до цього не причетний.

Музей

Будинок-музей Анни Франк знаходиться в тому ж будинку, в якому вона зі своєю сім`єю ховалася в притулок в Амстердамі. В експозиції музею присутні всі елементи побуту, які використовували біженці. Під час екскурсії гіди розповідають про повсякденне життя мешканців схованки, про те, як вони стирали, звідки отримували свіжі газети і як відзначали сімейні свята.

У музеї також можна побачити оригінал щоденника, який був написаний Ганною. Витяги з мемуарів розповідають про те, як дівчинці хотілося доторкнутися до дерева, яке росло за вікном, і прогулятися на свіжому повітрі. Але всі вікна приміщення були наглухо закриті, а відкривалися тільки на ніч для доступу свіжого повітря.

Представлені в колекції також різноманітні речі, володаркою яких була Анна Франк, фото і багато іншого. Тут можна подивитися фільм про Анну і купити один примірник щоденника, який переведений на 60 мов. Також в експозиції можна зустріти статуетку «Оскара», яку отримала одна з актрис, які зіграли у фільмі, створеному на основі щоденника.

Фільм

«Щоденник Анни Франк» був екранізований в 1959 році режисером Джорджем Стівенсом. Головна відмінність від книги - це місце, в якому живе Анна Франк. Фільм торкнувся основні мотиви мемуарів, а його творці намагалися максимально точно відобразити всі позбавлення і труднощі, з якими жителям притулку доводилося стикатися. Як зазначалося вище, одна з актрис другого плану була навіть удостоєна «Оскара».

Анна Франк, біографія якої наповнена безліччю поневірянь, страждань і болю, намагалася справлятися зі складністю повсякденного життя в притулок, а її щоденник став результатом цих спроб. Листи, адресовані вигаданої подруги, відображають всю глибину самотності, яке відчувала дівчинка, і розповідають про тортури, яким піддавався єврейський народ. Але все пережиті нею страждання тільки доводять, наскільки сильна людська воля і як багато можна пережити, треба тільки постаратися.