35 батарея, Севастополь. 35 берегова батарея, Севастополь - історія

Коли в 1941 році німецькі війська вторглися на територію Криму і підійшли до Севастополя, їх чекав воістину «теплий прийом». Захисники міста тримали оборону більше 250-ти днів і ночей, і тільки в липні 1942 року він був захоплений окупантами, які втратили тут близько 300 тисяч своїх солдатів і офіцерів. Але найтрагічніші події розігралися в районі мису Херсонес, де знаходилася 35 батарея, Севастополь. Фото місцевості, зроблене з супутника, демонструє, де знаходилися берегові батареї №30 і 35 і радіус дії їх гармат.

Будівництво

Причиною, з якої було прийнято рішення про зведення добре укріплених берегових батарей під Севастополем, послужив провал оборони фортеці Порт-Артур за часів російсько-японської війни. Рішення про будівництво укріплень було прийнято імператором Миколою II 21 травня 1911, для чого була виділена сума у 8 млн. Рублів. За планом тут повинно було бути розміщено дві потужні батареї зі надвеликих калібром з північного і південного флангів.

Зведення фортифікаційних споруд почалося в 1912 році. Воно невідривно пов`язане з ім`ям інженера Ц. А. Кюї, який був до того ж ще й відомим композитором. Спочатку були вириті значні котловани під вежі, збудовані бараки та інші господарські приміщення, але будівельні роботи були перервані через що почалася революції та наступної за нею громадянської війни.

Будівництво було відновлено лише в 1925 році. Тепер воно проходило під керівництвом двох радянських військових інженерів - Б. К. Соколова та В. В. Виставкіна. До осені 1929-го року остаточно була здана в експлуатацію 35 берегова батарея. Севастополь відвідала делегація, що складається з членів радянського уряду, яку очолив сам І. В. Сталін. Цей візит спричинив значне поліпшення побутового та соціального забезпечення особового складу всієї бази Чорноморського флоту.

Опис берегової батареї № 35

На території батареї були чотири 305-міліметрові гармати, розташовані попарно в двох гарматних баштах. Управління ними здійснювалося з двох обладнаних командних пунктів - головного і запасного. Вони знаходилися на відстані в 300 і 450 м від самих артилерійських блоків.

Кожен з цих пунктів складався з броньованої бойової рубки, далекомірного дворика, а також автономної електростанції та вузла зв`язку, які розміщувалися на глибині трьох поверхів під землею. Ще глибше знаходилися кімнати, де були встановлені прилади, за допомогою яких велося безпосереднє управління стрільбою.

Споруда, де знаходився запасний командний пункт, мало бічне відгалуження, що виходило прямо на берег моря. Воно служило не тільки в якості резервного виходу, але і для виведення дренажної та каналізаційної систем. Приблизно за такою ж системою була обладнана і батарея №30, що вступила в дію в 1933 році.

Саме місце розташування вогневих точок було вибрано ідеально. Як на долоні, звідси проглядався весь Севастополь (35 батарея на карті - на фото вище). Таке розташування дозволяло вести стрільбу з гармат у круговому секторі, т. Е. Вражати ціль не тільки на морі, але і на суші. Саме тому найголовнішою силою у героїчній обороні міста стала берегова 35 батарея. Севастополь і територія навколо нього обстрілювалася із знарядь на півночі аж до Бахчисарая, а на півдні - до Байдарських воріт і Сімеїзу.

Крім того, на підступах до батареї були обладнані 5 дотів із залізобетону. Кожен з них був укомплектований трьома станковими кулеметами.

Непередбачена перешкода

До початку Великої Вітчизняної війни оборона міста Севастополя складалася з двох 12-ти дюймових броньованих четирехорудійних батарей №30 і 35, кількох десятків грамотно обладнаних захисних споруд і гарматних позицій. Залишається загадкою і сьогодні, чому на німецьких військових картах і в документах вони іменувалися як форт «Максим Горький».

У перші дні війни радянському військовому керівництву стало зрозуміло, що однією з головних цілей німецького командування стане Севастополь. Наступ ворожих військ уже невблаганно досягало берегів Чорного моря, і 30 жовтня 1941 стався перший ворожий штурм міста 11-ю армією під керівництвом генерала Манштейна.

Незважаючи на те що 30-я батарея перебувала на значній відстані, її спостерігачі виявили цілу колону німецької техніки, що складається з великої кількості танків і машин, стрімко рухалися до міста. Так сталося, що розрізнені підрозділи радянських військ, які захищали Кримський півострів, залишилися позаду, і Севастополь виявився повністю відкритим для ворога.

1 листопада, коли німцям залишалося зробити останній ривок, не доїжджаючи всього кілька десятків кілометрів до цілі, їх колони бронетехніки були раптово обстріляні, причому удар виявився надзвичайно потужним. Несподіванка полягала ще й у тому, що за даними німецької розвідки, в цьому районі практично не було військ Червоної армії.

Перший штурм Севастополя був відображений батареєю №30 під командуванням Г. А. Александера і бійцями Приморської армії. Незважаючи на важкі втрати, німці все ж зайняли підступи до міста.

Другий штурм

Другу спробу штурму гітлерівські війська зробили 17 грудня. Почався він з найпотужнішою артпідготовки, а потім в атаку були кинуті відразу 5 дивізій супротивника. Але всі зусилля виявилися марними. Їх зустріли запеклим опором захисники форту «Максим Горький» - 30 і 35 батарея. Севастополь і на цей раз вистояв.

Третій штурм

7 червня 1942 в 5:00 ранку ворожі міномети і артилерія за підтримки бомбардувальників з повітря стали наносити приголомшливі удари по місту. Так Манштейн почав наступ по всьому фронту.

Для підтримки піхоти і бронетехніки сюди були доставлені величезні самохідні мортири «Карл», а також небачена за своїми розмірами стаціонарна гаубиця, яку назвали жіночим ім`ям «Дора». Але, незважаючи на це, радянські війська чинили ворогові запеклий опір і відбивали атаку за атакою. Тільки за 4 наступні дні німецька армія втратила тут близько 20 тис. Своїх військовослужбовців.

Перелом у битві стався 17 червня - після того як була оточена 30-я батарея. Розстрілявши всі боєприпаси, захисники змушені були відійти в масив вежі. Бій перемістився у внутрішні приміщення. У оборонялися не було ні їжі, ні води, до того ж німці стали застосовувати отруйний газ. 20-21 червня обидві вежі були підірвані. Багато захисники померли жахливою смертю, а що залишилися в живих, в тому числі і командир 30-ї батареї Александер, були захоплені в полон і згинули у фашистських таборах.

Останній етап операції

Захист Севастополя підійшла до свого завершення. З 24 червня залишки військ Червоної армії і вцілілі жителі міста почали йти на мис в сторону батареї №35. Своєю надзвичайною відвагою і хоробрістю моряки Чорноморського флоту вселяли жах і паніку в серця своїх ворогів. Німці все сильніше стискали кільце оточення і стали відтісняти захисників міста до моря. Прийшов час, коли відступати вже було нікуди.

Армія Манштейна несла величезні втрати, але все ж вона продовжила наступ. Незважаючи на атаки з повітря і суші, батарея №35 вела постійний обстріл позицій супротивника. Але 23 червня одна з веж батареї була знищена прямим попаданням бомби. Після того як закінчилися снаряди, бійці продовжили заряджати гармати ядрами і картеччю.

Евакуація

Вночі 29 червня Військова рада і командування Береговий оборони перебирається в батарею №35 на запасний пост. На наступний день було надіслано донесення Народному Комісару ВМФ про здачу Севастополя і з проханням про евакуацію всього штабу. 1 липня прилетіли літаки беруть на свої борти командний склад, який фактично ганебно втік, залишивши гинути більше 80 тис. Чоловік!

Того ж дня місто було здано. За наказом генерала Новікова були підірвані башти і погріб з боєприпасами. Але потрібно сказати, що ще протягом більш ніж 10-ти днів знесилені захисники вели оборонні дії. Проти них були застосовані вогнемети, гранати і отруйний газ. Бої тривали не тільки на поверхні, але і в казематах батареї.

У підсумку легендарна берегова батарея 35 відтягнула на себе і утримувала протягом тривалого часу одну з кращих армій Вермахту, що спричинило за собою значне послаблення позицій гітлерівських військ під Сталінградом.

Грандіозні німецькі знаряддя

Розповідь про оборону Севастополя був би не повним без згадки про те, що для знищення 30-й і 35-й батарей гітлерівцями були застосовані грандіозні знаряддя «Карл» і «Дора», розроблені і випущені на заводах німецької фірми «Krupp». Спочатку їх планували застосувати у Франції для штурму лінії Мажино, але, як відомо, країна була захоплена блискавично, і необхідність в штурмі відпала сама собою.

Особливо вражало своїми розмірами знаряддя «Дора», що мало гармату 800-міліметрового калібру. Цей колос важив 1350 тонн, а снаряд для нього - 7088 кг. Воно було доставлено під Севастополь залізницею в розібраному вигляді на спеціально призначених для цих цілей платформах. Для складання знаряддя знадобилося близько трьох діб. Для того щоб привести його в робочий стан, необхідний був ділянку в 5 км, що складається з здвоєного залізничної колії з відстанню між коліями в 6 м. Щоб перевезти гармату, в загальній складності знадобилося 5 поїздів, що складаються з 106 вагонів.

Під начальством генерал-майора, командував знаряддям-гігантом, перебувало до півтори тисячі осіб, а для прикриття знаряддя використовувалися два артилерійських дивізіону.

Німці покладали великі надії на це чудо-зброю, але воно не виправдало і малої дещиці всіх очікувань. З 48-ми пострілів результативним виявився лише один - був знищений підземний склад з боєприпасами.

«Дора» була, безумовно, дивом військової техніки, але, як сказав про неї один з високопоставлених офіцерів гітлерівської Німеччини Франц Гальдер, «Це справжній витвір мистецтва, однак воно виявилося абсолютно марним».

Музей

Після завершення Великої Вітчизняної війни, в 40-60-і роки, діяла берегова батарея №723, що знаходилася в колишніх казематах, де розміщувалася раніше 35 батарея. Севастополь завжди пам`ятав і поважав пам`ять загиблих тут воїнів.

В останні десятиліття XX століття різко зріс інтерес до тих давніх героїчним подіям. У цих місцях стали проводитися зустрічі ветеранів, а також діяли різні пошукові загони. Стали надбанням гласності та деякі раніше невідомі сторінки оборони міста і роль, яку зіграла в ній 35 батарея. Севастополь, історія якого налічує вже більше двох століть, багатий героїчними подвигами. І 26 квітня 2006 міська рада нарешті прийняв рішення про створення на території легендарної берегової батареї історико-меморіального комплексу, спорудженого на честь захисників міста-героя.

У 2007 році почав створюватися музей «35 батарея». Севастополь виділив землі під організацію Меморіального комплексу, але проектування, будівництво, розвиток і утримання його взяли на себе не державні структури, а приватні підприємства групи «Таврида-електрик» за участю небайдужих севастопольців.

Екскурсії проводяться по Пантеону пам`яті і по казематах батареї на глибині близько 25-30 метрів. Всі вони абсолютно безкоштовні.

Як доїхати

Місце розташування музею - узбережжя бухти Козача, 35 батарея, Севастополь. Як дістатися? До Меморіального комплексу «35 берегова батарея» можна доїхати як на особистому, так і на міському транспорті. Сюди ходять численні маршрутні таксі, автобуси і тролейбуси. До того ж кожен житель з радістю підкаже вам дорогу.

Оборонні споруди 35 батарея, Севастополь - одне з найбільш значущих радянських артилерійських укріплень. Зараз десятки тисяч туристів з різних країн з`їжджаються сюди, до меморіального комплексу, щоб вшанувати світлу пам`ять героїв, загиблих в нерівній сутичці з німецько-фашистськими загарбниками.