Селище Рощино, Ленінградська область

Маленький симпатичний дачне селище Рощино (Ленінградська область) знаходиться всього в годині їзди на автомобілі або на приміському поїзді від північної столиці. Тут прекрасна природа, свіже повітря і чиста гладь озер. А взимку у мешканців селища і туристів є можливість активного відпочинку на Пухтоловой горе - місцевому гірськолижному курорті, який розташований неподалік.

Виникнення селища

Вперше про селищі Райвола (так раніше називався селище Рощино Ленінградської області) було згадано в XVI столітті. Судячи зі збережених старовинних податковим книгам, воно належало до волості Уусікіркко, і було в ньому всього 7 селянських подвір`їв.

Вважається, що прийшли на ці землі першим землеробам, з часом влаштувалися в цих місцях, довелося з великими труднощами буквально відвойовувати у лісів кожен метр орних угідь. Робили вони це, підсікаючи і викорчовуючи цілі ділянки лісових масивів. В результаті такої діяльності пологі схили пагорбів ставали згодом полями і луками. Така робота була досить важкою і займала багато часу.

Існує версія, за якою селяни, розчистити і обробляли нові для себе землі, спочатку були жителями довколишніх сіл, а самі ділянки стали називати Райвола, що в перекладі означає «розорювати», «розчищати».

Є й інший варіант виникнення назви цього населеного пункту. Легенда свідчить про те, що тут колись жили ямщики, які їздили з Петербурга у Виборг по наїждженим поштовому тракту. А хто ж з росіян не любить швидкої їзди? Саме за їх швидкість селище і назвали "шаленим" (по-фінськи це слово звучить як "райво"). Однак версія не має нічого спільного з дійсністю. Справа в тому, що коли вперше з`явилася згадка в історичних документах назви Райвола, ще не було ні поштового тракту, ні міста Санкт-Петербурга.

Є відомості, що в 1778 році в селі проживало 72 людини, а до 1818 року їх було вже більше двох сотень. Приблизно в цей же час крім фінського населення, яке влаштувалося тут спочатку, стали з`являтися і російські поселенці. Їх налічувалося близько 700 осіб. Виникнення такої численної російської колонії пояснювалося тим, що в цих місцях зайнялися будівництвом чавуноливарного заводу. На ньому в основному працювали кріпосні селяни, приїхали з Росії. Після скасування кріпацтва російським робочим були виділені земельні ділянки на узбережжі річки Райволан-йокі. Так село розділилася на російську та фінську частини.

Військові роки

З осені 1941 по літо 1944 Райвола (Рощино, Ленінградська область) була в тилу у фінській лінії оборони. Тут же знаходилися і військові частини резервної армії. Після закінчення Зимової війни частина фінської території увійшла до складу СРСР. Тоді ж сюди потягнулися перші радянські переселенці. Вони працювали над відновленням зруйнованої інфраструктури селища.

Нова назва

Треба сказати, що населений пункт Райвола сильно змінився зовні, і навіть назва стало іншим. Так як в 3-х км від селища знаходилась відома на весь світ Линдуловская гай, що залишилася з часів Петра I, селищу в 1948 році дали нову назву - Рощино. На карті Ленінградської області видно, що через це селище проходить залізниця. Сюди досить легко дістатися з Петербурга, сівши на приміський поїзд на Фінляндському вокзалі.

Пам`ятки

Незважаючи на свої невеликі розміри, селище Рощино (Ленінградська область), пам`ятки свої все ж має. Ця будівля фінської споруди початку минулого століття - магазин Пекки Пааволайнена, а також новий Храм святого Миколая Чудотворця.

Крім того, тут жили і працювали чудові творчі люди, в їх числі і поетеса Едіт Седергран. Її літературна спадщина невелика, але техніка і складність віршів цієї талановита поетеса змушують багатьох біографів і літературознавців вивчати її порівняно коротку біографію ось уже більше 70-ти років.

В її родині в основному говорили по-шведськи, хоча в Райвола вони переїхали ще в 1892 році. Позбавлені культурних зв`язків, вони жили в деякій ізоляції від місцевого суспільства, тому цей факт наклав деякий відбиток на творчість Едіт, що сприяло розвитку в її характері якогось духовного самотності.

Поховали Седергран в 1923 році в її рідному місті Райвола, зараз Рощино (Ленінградська область). Фото будинку біля церкви збереглося до наших днів. Припускають, що в ньому і жила поетеса.

На превеликий жаль, могила її не збереглася. Приблизно на місці її поховання на території парку в 1960 році встановили новий пам`ятник. На прохання товариства Едіт Седергран скульптором Ніною Терно був створений невеликий пам`ятник її коханому коту Тотті.

Корабельна гай

На Карельському перешийку, недалеко від селища Рощино (Ленінградська область), знаходиться справжня перлина природи - Линдуловская модринова гай (її ще називають Корабельної). Це одні з найстаріших її насаджень в Європі. Розташована вона приблизно в 60 км від Санкт-Петербурга, там, де протікає річка Ліндуловка, а це всього лише в 7 км від узбережжя Балтики.

Згідно з легендою, по цій території колись проїжджав Петро I. Він звернув увагу на відмінне розташування і родючі грунти цієї місцевості, після чого наказав посадити тут корабельний ліс для потреб Крондштатська верфі.
Сьогодні вершини цих 250-річних дерев здіймаються на висоту до 40 м.

Сучасне життя

У селищі Рощино (Ленінградська область) добре розвинена туристична інфраструктура, є все для повноцінного життя і комфортабельного відпочинку. Також він характеризується своєю відмінною транспортною доступністю. Сюди можна доїхати як на автомобілі, так і на приміському поїзді.

Поряд з селищем знаходиться мальовничий водойму Белець. Тут просто фантастична рибалка! Але для купання найкраще підійде озеро Кругле, до якого всього півтора кілометра. Приблизно таку ж відстань потрібно подолати до Рощинського озера. Відпочинок на цих водоймах надовго запам`ятається любителям природи і наповнить їх енергією і гарним настроєм.