Охтирський собор (Орел). Охтирський кафедральний собор

У 1773 році на місці застарілої дерев`яної Нікітській церкви був закладений Охтирський собор. Орел до того часу вже не був прикордонної фортецею. Спочатку це була цвинтарна церква, але через 13 років, коли цвинтар перенесли в інше місце, стала парафіяльною. Зараз це Охтирський кафедральний собор з величною чотириярусною дзвіницею, який відноситься до Орловсько-Ливенському єпархії.

Переказ

Виникнення цього храму приховано в глибині століть. Згідно з переказами, на початку XVI століття на його місці височіла П`ятницька церква. Завдяки їй місцевість, прилегла до церкви отримала назву П`ятницькій слободи.

Як і було заведено в ті часи, поруч розташовувався цвинтар, а також маленька площа, на якій місцеві жителі і селяни з найближчих сіл продавали свої товари. Але на початку XVII сторіччя з настанням смутні часи фортеця Орел, як і П`ятницька слобода, була спалена дотла, а місця, де до цього кипіло життя, прийшли в повне запустіння.

Документальне підтвердження

З часом фортеця була відновлена. Тоді ж відродилася і П`ятницька козацька слобода. У 1678 році в книзі перепису посадських дворів була виявлена запис, де згадується Нікітська церква, зведена на місці колишньої, спаленої.

На П`ятницькому цвинтарі крім храму стояло ще одна будівля, біля якого проводилось особливе богослужіння. Справа в тому, що в ньому зберігали трупи потонулих, замерзлих і померлих від голоду жебраків протягом всієї зими. Вони залишалися там до весни. Після Великодня, на 7-му тижні в четвер, в цей будинок сходилися люди з усієї округи. Тут священики здійснювали над тілами відспівування, після чого проводилося поховання усіх загиблих в загальну могилу.

Історія будівництва Охтирського храму

Але час не стояло на місці. До початку XVIII століття кордону Російської держави були вже далеко на півдні, тому Орел з прикордонної фортеці поступово перетворювався на більш упорядкований великий населений пункт. До кінця століття Нікітський храм сильно занепав, і було прийнято рішення розібрати його. Місто не міг залишатися без храму надовго, тому назріла необхідність у будівництві нового. Його зведення передували такі обставини.

У 1773 році купець з Орла, який торгував кіньми, Костянтин Семенович Пастухов був у справах в місті Охтирці (Харківська губернія). Там він, зайшовши в місцевий храм і помолившись, отримав зцілення від хвороби, якій страждав протягом довгого часу. Це сталося завдяки чудотворної Охтирської ікони Божої Матері. До того часу її чудодійна сила була відома вже по всій Росії. А в Охтирці спеціально на її честь було зведено величний собор з каменю.

Повернувшись в рідне місто, купець Пастухов відразу ж відправився до єпархіального керівництва. Він попросив благословення на будівництво церкви на П`ятницькому цвинтарі на честь Охтирської ікони Божої Матері. Дозвіл він отримав. У цьому ж році був закладений майбутній Охтирський кафедральний собор м Орла. Через 2 роки, в 1775 році, будівництво храму завершилося, і він був освячений.

Удосконалення

Орел все більш розростався, а церква з прилеглим до неї цвинтарем виявилася вже на території самого міста. Кладовище закрили, а храм отримав статус парафіяльного. Через 13 років після початку будівництва він уже не вміщав всіх бажаючих. Саме тому собор був розширений. Крім того, в ньому організували новий боковий вівтар святого великомученика Микити.

Наступні будівельні роботи в Охтирському кафедральному соборі почалися в 1803 році. У ньому був влаштований і освячений ще один приділ - Казанської ікони Божої Матері, а також підняті склепіння центрального вівтаря.

Через 20 років була зведена досить висока дзвіниця, що складається з чотирьох ярусів. Спочатку вона була розташована на деякій відстані від собору. Але в 1870 році трапезну вирішили подовжити і з`єднати її з дзвіницею. Проект цього будівництва був виконаний архітектором І. П. Лутохіна. У такому ж вигляді перед нами постає і зараз Охтирський собор (Орел). Через 5 років церква обнесли огорожею, але перед самою війною її демонтували.

У храмі служило 2 священика, стільки ж псаломщиків і диякон. У цій парафії числилися 275 дворів, а це понад 1 тис. Осіб. Восени 1897 завдяки церковному старості М. М. Борзенкова при храмі почала діяти церковно-приходська школа. Треба зазначити, що навчання в ній було абсолютно безкоштовним. Заняття для дітей проводив священик В. Леонов.

Післяреволюційний і воєнний періоди

Після 1917 року Охтирський собор, як і більшість церков в ті неспокійні часи, піддався так званому вилученню цінностей. Були конфісковані всі ікони, а головне, великий хрест, вилитий зі срібла, який був стародавньої святинею храму. Цієї реліквії було більше 500 років.

Рішенням губвиконкому у м Орлі всього за 2 роки було закрито 17 церков і 2 монастирі. Але Охтирському храму пощастило. Його закрили лише в лютому 1938 року рішенням, прийнятим на засіданні ВЦВК Орловської області. Протягом 4 років він використовувався як зерносховища.

У березні 1942 року, коли місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками, храм відкрили і з тих пір служба в ньому не припиняється. На наступний рік, 5 серпня, під час визволення цього населеного пункту першою будівлею, на якому був поставлений червоний прапор, стала дзвіниця церкви. У 1962 році Охтирський собор (Орел), отримав статус кафедрального. У 2008-му кафедру перенесли в Смоленський храм.

Зараз Охтирський собор (Орел), фото якого представлені в цій статті, належить до Орловсько-Ливенському єпархії. У 2009 році йому було повернуто статус кафедрального.

Реставрація

Починаючи з 1986 року, в храмі проводилася велика реставраційна діяльність з відновлення внутрішнього оздоблення: головний іконостас висотою в 14 метрів був прикрашений красивою різьбленням і позолотою, стеля і стіни покрив розписами на біблійні сюжети художник Ф. Гладков, стать виклали мармуровими плитами. Крім того, зробили і ремонт фасаду будівлі, а також відновили цегляну кладку всіх барабанів четверика. Повернули початкову форму шпиля дзвіниці і куполів, а також покрили їх листовою міддю, після чого ще й позолотили.

Святині храму

Самої шанованої іконою в Охтирському кафедральному соборі Орла вважається чудотворна ікона Божої Матері. Вона є списком з прототипу, який прославився своїми численними зціленнями. Крім неї є ікони, що містять частинки мощей св. сповідника Георгія Косова і великомученика Микити.

Якийсь час в цьому соборі перебували мощі св. Тихона Задонського. Справа в тому, що в 1919 році їх вилучили з однойменного монастиря і віддали Єлецькому краєзнавчому музею. У 30-і роки мощі перевезли в Орловський антирелігійний музей, де вони зберігалися до 1941 року. Під час окупації міста їх помістили в Богоявленський храм.

У 60-х роках гоніння на Церкву поновилися і мощі на прохання тодішнього директора Краєзнавчого музею, були повернуті назад, де пролежали в запасниках 28 років. Коли святкували 1000-річчя Хрещення Русі, Церкви нарешті була повернута ця святиня. Її помістили в Охтирському кафедральному соборі Орла.

У 1991 році у зв`язку з відкриттям Задонського чоловічого монастиря мощі святителя повернули на місце. Охтирському храму залишилася лише кисть св. Тихона. Ця реліквія також шанована прихожанами як одна і основних святинь. Для неї виготовили спеціальний ковчег, де вона і зберігається. Крім того, була створена ікона святителя Тихона Задонського в повний зріст художником А. І. Неверово. Пізніше для неї зробили красивий різьблений кіот.

Розклад богослужінь та адресу

Охтирський собор (Орел), відкривається щодня з 7:30 до 19:30, а в недільні та святкові дні - з 6:30 до 20:00. Щоденні богослужіння: в будні - о 8:00 і 17:00, в свята і по неділях - о 7:00 і 9:00.

Під час вечірнього богослужіння тут читають акафісти: у вівторок - великомученику Микиті або перед Казанської іконою Божої Матері, в середу - св. Тихона Задонського, а в недільний день - перед Охтирської іконою Божої Матері.

У храмі можна замовити будь-які церковні треби: Таїнство Вінчання та Хрещення, молебні, панахиди і похорону, обідню і акафіс, а також сорокоуст і поминання. Охтирський собор (Орел), адреса: вул. 5 серпня, 18.