Як любов до театру може допомогти в кар'єрі: 3 моменту

У нас в країні театр люблять. Рідко який спектакль проходить без аншлагу, і це при тому, що телебачення, комп`ютер та інтернет, звичайно ж, популярнішим. На Заході люди рідше хочуть дивитися п`єси в живому виконанні, але й там є безліч шанувальників цього чудового виду мистецтва.

Знамениті актори, справжні зірки, пройшли у своїй більшості театральну школу. Чому вони навчилися там, на сцені, вдихаючи горезвісний «чарівний запах лаштунків»? І чим їх досвід може бути корисний нам, звичайним людям, що займаються іншими справами? При чому тут кар`єра і робота? І взагалі…

Навіщо потрібен театр в століття телебачення і кіно?

Це дуже цікаве питання. У театрі не працюють, там служать. І справа зовсім не в грошах, зйомки у фільмах звичайно припускають непогані гонорари, а в матеріальному плані платню театрального актора не настільки велике. Але справжні артисти нізащо не проміняють живе спілкування з публікою на одні лише камери і софіти. До того ж є можливість проявити сміливу трактування образів, знайти в ролі щось своє, що в умовах режисерського диктату на знімальному майданчику дозволяється не завжди. Це мистецтво живе, воно народжується щовечора, і на сцені МХАТу або «Ленкому», і в багатьох сотнях і тисячах провінційних театрів, не настільки відомих. І скрізь у кожної трупи є свої віддані шанувальники, в нетерпінні чекають нових постановок, п`єс і спектаклів. Отже, чого може навчити відвідування театру? Як мінімум трьом речам, важливим у будь-якій роботі.

1. Викладатися на всі сто

Служіння мистецтву передбачає повну відданість. Люди, що прийшли на спектакль в якійсь безвісний театр, часто дивуються тому, наскільки актори занурені у створення образів. Вони не звертають уваги на те, що багато місця в залі пустують, для них існує лише мистецтво і сцена. Здавалося б, навіщо так викладатися перед десятком-другим дозвільних глядачів, які зайшли скоротати час?

Найдивовижніше – це те, що в подібних постановках деколи беруть участь зірки першої величини. Таке, скоріше, характерно для Заходу, у нас глядач, лише дізнавшись, що у виставі бере участь хтось з улюбленців, відомих по кінофільмах, тут же біжить купувати квитки. Багато голлівудських мегазірки не упускають можливість відточити майстерність, виступаючи на маловідомих підмостках в постановках режисерів без імені, але перспективних. Це не за гроші. Вони роблять це тому, що їм цікаво. Такі зусилля потім виправдовуються, вони дають безцінний досвід, якого завжди не вистачає. І грають вони «на всю котушку».

2. Справжньою демократії

Наймаститіші майстри сцени поводяться в трупі найчастіше, як рівні серед рівних. Тут забуваються регалії, заслуги і звання, має значення лише відданість мистецтву і талант. Відомі випадки (знову ж із Західної життя) коли актори, які заробили мільйони, знімаючись в кіно, з повним смиренням підмітають підлогу в небагатому театрі, тому що в даний момент зайнятися цим більше нікому.

Настільки ж охоче вони діляться досвідом з молодими артистами, пояснюють їм нюанси виконання тієї чи іншої ролі, пропонують свої трактування образів, не нав`язуючи, втім, своєї думки.

Чи часто таке відбувається на який-небудь іншій роботі? І хіба таке звичай не пішла б на користь де завгодно?

3. Скромності

Це, швидше, застереження. Відвідавши театр якогось невеликого провінційного містечка (іноді райцентру), можна переконатися в тому, що там служать актори, за своїми професійними якостями і таланту ні в чому не поступаються прославленим і всім відомим по обкладинках журналів і екранів зіркам сцени. Просто одним в житті пощастило, вони знялися в хороших фільмах, їхні обличчя запам`яталися мільйонам, а іншим долею уготована частка служити Мельпомені де-небудь в Саратовській або Тамбовської області. Головне-то не в цьому, а в ступені відданості мистецтву і таланті. Так от, і того й іншого в провінції вистачає. І поваги, і слави (правда, місцевої) і шанувальників тут більш ніж достатньо.

Який висновок? Та дуже простий. Навіть якщо комусь дуже пощастило в житті (іноді випадково), не слід вважати, що це виключно особиста заслуга. І тим більше не рекомендується задирати ніс.