Окопний віник - автомат Томпсона

Найдорожчий, найскладніший, з найбільшим калібром і самий розрекламований у своєму класі - все це пістолет-кулемет Томпсона. Він, напевно, є ідеальним уособленням американської збройової школи, коли ціна, складність у виробництві та обігу не тільки не важливі, але навіть вітаються, бо за таку зброю більше заплатять.

Як вже говорилося це дуже розрекламоване зброю, адже можна знайти мало людей, які б не чули про нього, хоча кількість випущених зразків було відносно не велика - менше півтора мільйона штук (ППШ, для порівняння, тільки за війну випустили більше шести мільйонів). Але, Америка є Америка, і в умінні «впихнути» товар американцям не відмовиш.

У Росії пістолети-кулемети, як і будь-яке інше автоматична зброя, прийнято називати автоматами, тому тут ПП Томпсона, для зручності читача, теж назвемо так само. До речі, поняття "пістолет-кулемет" в США не існує, дослівний переклад "submachine-gun", звучить, як "подпулемет".

У тисячний раз озвучувати тактико-технічні характеристики, якими володіє автомат Томпсона, немає ніякої потреби. Метою цієї статті є повідомити цікавиться читачеві маловідомі факти, пов`язані зі створенням і застосуванням цієї зброї. І перше, з чого, напевно, варто було б почати, це з назви - автомат Томпсон (Томмі-ган).

У багатьох джерелах говориться, що генерал Джон Таліяферро Томпсон не має до створення цієї зброї ніякого відношення, проте це не зовсім так. Так, він не був конструктором зброї, але його активна діяльність по організації його створення, а потім з продажу та впровадженню у війська, напевно, зробила не менше, якщо не більше, ніж діяльність конструкторів Теодора Ейкхоффа, Оскара Пейна і Джорджа Голла. Завдяки саме його старанням весь світ дізнався: це - автомат Томпсон. Треба відзначити, що військові не прагнули брати на озброєння цю зброю, і генералу Томпсону довелося докласти чимало праць для того, щоб армія все-таки зробила великі замовлення. Однак сам генерал цього вже не побачив, оскільки помер у 1940 році, а замовлення на автомат Томпсона почалися лише з початком Другої світової війни.

Ще одна загадка автомата Томпсона пов`язана з його калібром в 11,43 мм. Дійсно, вибір такого великого патрона для пістолета-кулемета виглядає досить дивним, тим більше, що всі інші, сучасні йому, конструкції використовували менший патрон, що, загалом, обумовлено цілим рядом переваг. Причиною вибору 45 калібру виявився досвід філліпінскіе війни (1899-1902 рр.). З діючої армії Вашингтон отримував неодноразові повідомлення про те, що 9 міліметрові кулі штатних револьверів армії США не зупиняють накачаних наркотиками філліпінскіе партизан. Тому в технічних умовах до нової зброї містилася вимога про підвищений «зупиняти дію» кулі. І хоча навіть 45 калібр не задовольняв «фантастичним» вимогам військових, він був по цьому параметру набагато ефективніше інших зразків.

Ну і, нарешті, напевно, треба розвіяти міф, народжений вже в Радянської Армії, про те, що автомат Томпсона в його армійському (сильно спрощеному) варіанті був не здатний пробити навіть ватник або держак лопати з короткої дистанції. Це зовсім не так. Але доля правди в цій казці все-таки є. Справа в тому, що, прагнучи спростити дуже складну і дорогу у виробництві конструкцію пістолета-кулемета, американці прибрали з нього пристрій замикання ствола і перетворили автомат Томпсона в звичайний пістолет-кулемет з вільним затвором. Це зменшило і без того порівняно невелику початкову швидкість кулі. Якщо ж порівнювати з патроном, що застосовувався в ППШ, то ця різниця буде виглядати взагалі величезної (500 м / с проти 300м / с).

В цілому ж автомат Томпсона був ефективним і надійним зброєю в руках досвідченого стрільця. Інша справа, що він не підходив для армії і великосерійного виробництва.