Олександр Панжинський - біографія, особисте життя і спортивна кар'єра лижника

Панжинський Олександр Едуардович увірвався у світ великого спорту несподівано. Не менш феєрично він завоював срібну медаль на Олімпіаді у Ванкувері. Спортивна кар`єра цього цілеспрямованого юнака була зумовлена задовго до його дебюту, і все завдяки батькові. Едуард Панжинський залучав синів - Олександра і Євгенія - до лижного спорту з раннього дитинства, і адже його старання не пройшли марно!

Дитячі роки спортсмена

Олександр Панжинський з`явився на світ 16 березня 1989. Настільки радісне для сім`ї подія відбулася в Хабаровську. Батьки Сашка - спортсмени, майстри спорту з лижних гонок, тому абсолютно не дивує той факт, що вже у віці чотирьох років хлопчик став володарем своєї першої медалі. Трохи подорослішавши, Олександр Панжинський всерйоз зайнявся своїм майбутнім. У цьому йому допомагав батько, який виступав тренером дитячої лижної секції, що розташовувалася при місцевій школі під номером 22. Сьогодні заклад носить назву Економічної гімназії, і його стіни пам`ятають зоряного хлопця.

Юнацтво і перші впевнені кроки в спорті

У п`ятнадцятирічному віці, коли за плечима вже були певні вміння і бажання прагнути до більшого, Саша завоював титул переможця дитячого чемпіонату Росії з лижних гонок. Незабаром школа №22, де все ще продовжував тренуватися хлопець, втратила можливість утримувати спортивну секцію, і останню було вирішено перевести на баланс крайового спортивного закладу. Цей момент став для Олександра новим кроком у світле майбутнє. Так як заклад опинилося під кураторством Міністерства освіти, вихованці секції отримали можливість відвідувати регіональні та загальноукраїнські змагання. Саме у складі юнацької збірної Саша завоював дорогі йому нагороди і зумів заявити про себе в якості талановитого спортсмена.

Через кілька років після старту роз`їздів секція батька Олександра відійшла спорткомітету, через що кількість подорожей за нагородами різко скоротилося. Як би не старався Панжинський пробитися на всеросійські змагання, результат залишався незмінним - фінансове становище не дозволяло наблизитися до мрії впритул. Напевно, трохи розслабившись, в 2008 році Олександр Панжинський пізнав гіркий смак поразки. Участь у Спартакіаді серед учнів принесло йому ганебне восьме місце. Природно, такий результат не влаштував спортивних чиновників, і ті поспішили заявити про незадовільний виступі Панжинського. Більш того, всяка матеріальна підтримка молодого спортсмена була припинена. Можливо, саме цей випадок дозволив Олександру відкрити для себе нові кордони спорту. Деякий час по тому його помітили столичні тренери, завдяки турботам яких Панжинський був запрошений до московської школи під номером 81, що спеціалізувалася на дитячо-юнацької підготовці спортсменів.

Спочатку батьки Саші вважали запрошення занадто швидким, проте усвідомивши прагнення сина до великого спорту, прийняли рішення відпустити того в Москву. 2009 рік став для Саші на рідкість вдалим. Спочатку юному таланту вдалося завоювати золоту медаль на молодіжному Чемпіонаті світу, який проходив у Франції, а після йому підкорився і Чемпіонат Росії.

Знайомство зі збірної

Після того як у 2009 році Панжинський посів друге місце на «Красногорський лижні», ним зацікавилася збірна Росії. У цьому ж році спортсмен отримав запрошення вступити до складу команди. За дебютом справа не стало, і в березні того ж року Саша виступив у складі збірної на Кубку світу, що проходив у Тронхеймі. Тоді Олександр Панжинський удостоївся 136 місця, а через рік він став п`ятим на Кубку світу в Отепя. Остання перемога стала кращим результатом в його почалася спортивній кар`єрі.

Відбір до олімпійської збірної

Опинитися у складі олімпійської збірної Саші вдалося «автоматом». Передував такої події виграш в серйозного суперника - Михайла Девятьярова - на змаганнях в Красногорську. Вступ спортсмена в олімпійську збірну не могло обійтися без скандалу. Преса наполегливо називала Сашу москвичем, на що негайно образилися хабаровські тренери. Однак такий стан справ виявилося нормальним: коли хабаровські чиновники відмовилися фінансувати подальшу спортивну кар`єру хлопця, його прийняла столиця, яка зробила з хлопця справжню зірку. У будь-якому випадку сьогодні Панжинський вважає себе істинним москвичем, він з радістю представляє став рідним місто на змаганнях.

Тренери Панжинського

Незважаючи на настільки молодий вік і тільки почалося сходження на спортивний Олімп, Олександр Панжинський, лижник дуже талановитий, встиг змінити трьох тренерів. Як вже було відмічено, першим його наставників був рідний батько.

Завдяки Едуарду Панжинського Олександр зумів подолати сумніви, не раз виникали в його молодій душі, і не перестав вірити в свої сили після прикрої програшу. Ще один учитель подає великі надії лижника - Микола Роско, який є тренером молодіжної збірної. Третій тренер Панжинського - Юрій Камінський. Останній і виступив наставником Саші напередодні Олімпійських ігор 2010 року. Можливо, саме завдяки старанній роботі Камінського молодому спортсмену вдалося взяти «срібло» і змусити власне ім`я прозвучати на весь світ.

Особисте життя Олександра

Можливо, більше спортивної кар`єри шанувальників Саші цікавить його особисте життя. Друковані видання не раз намагалися дізнатися, чим же займаються у вільний час Олександр Панжинський і його дівчина. І всякий раз папарацці очікував провал - у молодого спортсмена немає постійної пасії. У своїх інтерв`ю Саша не раз зізнавався в тому, що воліє відпочивати в компанії друзів і симпатичних подруг, але поки так і не визначився із власним вибором.

Чи не менше дружніх зустрічей хлопця ваблять іноземні мови, художня література і музика. Дозвілля лижника насичений, що ще більше підкреслює - Олександр Панжинський, біографія якого на рідкість захоплююча, є популярним особою в сучасних спортивних колах. Напевно ми ще почуємо ім`я цього цілеспрямованого хлопця!