Диакарб, інструкція до застосування, побічної дії, протипоказань

"Диакарб" випускають у формі таблеток. Діючою речовиною препарату є ацетазоламід (250 мг в 1 таблетці), який відноситься до групи сечогінних лікарських засобів.

Фармакологічна дія "диакарба" засноване на здатності інгібіторовать карбоангидразу. Ацетазоламід володіє діуретичним ефектом, збільшує виведення з сечею іонів (натрій, калій, бікарбонат). "Диакарб", інструкція вказує, не впливає на кількість іонів хлору в сечі, зрушує рівень рН сечі в бік збільшення. Від концентрації ацетазоламіду в організмі залежить метаболічний ацидоз. Шляхом пригнічення карбоангідрази "Диакарб" зменшує виділення водянистої вологи, знижує внутрішньоочний тиск. Протисудомну дію препарат має, пригнічуючи активність карбоангідрази безпосередньо в головному мозку.

"Диакарб", інструкція вказує, засвоюється еритроцитами, нирками, м`язами, тканинами очного яблука, центральною нервовою системою. В процесі метаболізму діюча речовина вступає в реакцію з білками плазми, володіє проникаючу здатність через плаценту.

Самостійно в організмі ацетазоламид не утворюється.

"Диакарб", показання до застосування

Препарат призначають:

при набряковому синдромі, зі слабкою або помірною ступенем вираженості, з алкалозом-

при глаукомі в первинної або вторинної формі, в період гострого нападу-

при епілепсії "Диакарб" вводять до складу комплексної терапії-

при гірської хвороби.

Дозування препарату визначає лікар залежно від стану пацієнта і виду захворювання.

"Диакарб", інструкція до побічної дії

Центральна та периферична нервова система в рідкісних випадках реагує на прийом препарату появою судом, парестезій, шумом у вухах, блізорукостью- в результаті тривалого застосування спостерігалися зрідка випадки дезорієнтації, порушення в осязании, сонливості.

У роботі системи кровотворення були помічені в поодиноких випадках зміни, що виникли як результат тривалого застосування, які проявлялися гемолітичної анемією, лейкопенією, агранулоцитозом.

Можливо порушення водно-електролітного обміну, кислотно-лужного середовища, виражені: гипокалиемией, метаболічним ацидозом.

"Диакарб", застосування якого носить тривалий характер, може спровокувати в одиничних випадках порушення в роботі сечової системи, яке проявляється нефролітіазом, скороминущої гематурией і глюкозурією.

Травна система іноді піддається ризику виникнення анорексії, а при тривалому застосуванні пацієнти скаржилися на нудоту, блювоту, діарею.

Дерматологічні алергічні реакції проявляються гіперемією шкіри, свербінням, кропив`янкою.

В окремих випадках виникала м`язова слабкість.

"Диакарб", інструкція до протипоказань

Забороняється призначати препарат:

при гострій нирковій недостатності-

печінкової недостатності-

гіпокаліеміі-

ацідозе-

гіпокортіцізме-

хвороби Аддісона-

уреміе-

цукровому діабете-

вагітності-

в лактаційний період-

при підвищеній чутливості до одного з компонентів препарату.

Призначати "Диакарб" при набряках печінкового та ниркового походження слід обережно. Пильне спостереження лікаря необхідно при поєднанні ацетазоламіду з ацетилсаліциловою кислотою у високій концентрації.

"Диакарб", інструкція вказує, має особливі вказівки до призначення. Якщо препарат в лікуванні пацієнта застосовується більше п`яти днів, то виникає ризик метаболічного ацидозу.

Призначаючи препарат тривалим курсом лікування, потрібно стежити за аналізами периферичної крові, показниками водно-електролітного обміну, рівновагою кислотно-лужного середовища.

"Диакарб", застосовуваний у високих дозах, викликає ознаки сонливості, стомлюваності, запаморочення і дезорієнтації. Тому в період лікування хворим не рекомендується керувати механізмами і транспортом.