Захворювання ендокринної системи

Захворювання ендокринної системи виникають внаслідок надлишкового або недостатнього виділення гормонів. Для даних недуг характерна наявність загальних проявів. Супроводжують ендокринні захворювання симптоми у вигляді сонливості, слабкості, стомлюваності, емоційної нестійкості. Крім того, пацієнтам властиво порушення сну, пітливість, спрага, набряки обличчя та повік, різка надбавка у вазі або, навпаки, схуднення, порушення циклу менструації.

Гипогликемическая хвороба виникає внаслідок зниження вмісту глюкози в крові. Це обумовлено підвищенням секреції інсуліну в клітинах підшлункової залози. Початок розвитку даного захворювання ендокринної системи характеризується сильним почуттям голоду, тремтіння кінцівок, слабкістю. Подальший розвиток недуги супроводжується порушенням координації, відчуттям страху, сплутаністю свідомості, психічним збудженням. Хвороба може бути спровокована передозуванням інсуліну при цукровому діабеті або нестачею в споживанні вуглеводів.

При гіпотиреозі знижується секреція тиреотропного гормонів, що уповільнює процеси обміну речовин. Для даного захворювання ендокринної системи характерно прояв постійної зябкости, зниження пам`яті, сонливість, сухість шкіри, запори. Недуга впливає і на інші органи, головним чином, серцево-судинної системи.

Нецукровий діабет виникає внаслідок низької вироблення вазопресину. Цей гормон відповідає за регулювання виділення і споживання рідини організмом. Як показує практика, дана форма виникає у молодих чоловіків. Для захворювання характерне рясне і досить часте сечовипускання, порушення сну, сильна спрага. Подальше його перебіг супроводжується зниженням маси тіла, відсутністю апетиту. Спостерігається також підвищення дратівливості і стомлюваності, схильність до закрепів і сухість шкіри. Недуга зачіпає і статеву сферу.

Цукровий діабет обумовлений відносним або абсолютним недоліком в інсуліні і характеризується порушенням вуглеводного обміну. Цукровий діабет першого типу розвивається в дитинстві або юності. Для даного типу захворювання ендокринної системи необхідно своєчасне регулярне введення інсуліну. Цукровий діабет другого типу, як правило, розвивається після сорока років. Дана недуга обумовлений недостатнім виробленням інсуліну в підшлунковій залозі. До основних симптомів слід відносити схуднення, сухість у роті, слабкість, підвищення дратівливості, порушення сну. Захворювання впливає і на інші органи і системи.

Тиреотоксикоз (Дифузний токсичний зоб) характеризується гіперфункцією в щитовидній залозі. Виникає дане захворювання внаслідок розвитку доброякісного освіти. Недуга може протікати в легкій, середньої тяжкості або важкій формі.

Ендемічний зоб характерний для населення в певній географічній місцевості. Для недуги характерне значне збільшення щитовидної залози. Виникає хвороба внаслідок нестачі йоду.

Надниркованедостатність обумовлена первинними руйнуваннями кори надниркових залоз. Захворювання може розвинутися також внаслідок вторинного її зміни, обумовленого зниженням деяких гормонів (адренокортикотропного гормону зокрема).

Ендокринне ожиріння характеризується нерівномірним розподілом жирової клітковини при явно вираженої набряклості кінцівок та обличчя.

Тиреоїдит є запаленням щитовидної залози. Поділяють гнійний, підгострий і аутоімунний тиреоїдит. Аутоімунна форма виникає внаслідок утворення антитіл, які проявляють агресію до тканини в щитовидній залозі. У результаті відбувається значне зменшення залози. Підгостра форма провокується вірусами і супроводжується болем, збільшенням залози. Гнійна форма викликана бактеріальною інфекцією.

Захворювання лімфатичної системи.

Дані недуги можуть бути придбаними або вродженими. Для вроджених патологій характерно зменшення або повна відсутність лімфатичних судин в окремих частинах тіла або органах. До набутих форм відносять запалення вузлів, а також запалення стінок лімфатичних судин