Аутоімунний тиреоїдит: лікування

Аутоімунний тиреоїдит являє собою захворювання щитовидної залози. Варто відзначити, що саме воно частіше зустрічається у дітей і у жінок шістдесяти років. Якщо вірити статистиці, то у кожної десятої жінки зустрічається ця хвороба.

Аутоімунний тиреоїдит (або лімфоцитарний зоб Хасімото) має кілька форм. Це може бути ххроніческій аутоімунний тиреоїдит. Лікування його тоді повинно проводитися протягом усього життя. Така форма захворювання характеризується дифузним збільшенням щитовидної залози другої або ж третього ступеня. Як правило, в даному випадку не відбувається порушення основних функцій щитовидної залози, однак може проявлятися гіпотиреоз, а також тиреотоксикоз.

Другою формою захворювання є гіпертрофічний аутоімунний тиреоїдит, лікування якого у всіх випадках повинно проводитися під наглядом досвідченого лікаря. Дана форма захворювання припускає, що щитовидна залоза набуває велику щільність, вона стає дифузної, функції її поки не порушуються, але спостерігаються гіпотиреоз, а також тиреотоксикоз.

Нарешті, варто відзначити і третю стадію, третю форму даного захворювання - атрофічний аутоімунний тиреоїдит, лікування якого є самим важким і тривалим. Дана форма передбачає збільшення щитовидної залози, але в момент обстеження її обсяг може бути і не збільшений. Якщо говорити про функціональність, то в наявності гіпотиреоз.

Перш ніж займатися лікуванням, варто з`ясувати, які причини появи такого захворювання, як аутоімунний тиреоїдит. Лікування його необхідно проводити тільки під суворим керівництвом лікаря, інакше можна посилити і без того складну ситуацію.

Отже, як відомо, імунна система в організмі людини є найголовнішою. Важливість її полягає у виробленні антитіл, що допомагають щитовидній залозі. При захворюванні "аутоімунний тиреоїдит", як правило, в ході обстеження виявляються антитіла до тироглобуліну, а також до пероксидази щитоподібної залози, яка носить ще одну назву - мікросомальний антиген.

Аутоімунний тиреоїдит, лікування якого має починатися з перших днів його виявлення, проявляється в так званих сімейних формах хвороби. Саме тому і до лікування варто підходити дуже уважно й обачно: затягувати ні в якому разі не можна.

Перебіг захворювання залежить від того, як буде проходити аутоімунний процес. Хвороба може сповільнитися, але це відбудеться тільки за умови тривалого її течії. Якщо з`являються антітіроідние антитіла, то їх недостатньо для того, щоб пошкодити щитовидну залозу. Як стверджують багато фахівців, у патогенезі захворювання велику роль відіграють і клітини, що забезпечують імунітет на клітинному рівні. Як раніше вважалося, одного проникнення антигенів в кров для розвитку хвороби недостатньо. Якщо говорити про підгострому тиреоїдиті, то при його розвитку постійно відбувається викид антигенів у кров, але це не є першопричиною розвитку аутоімунних процесів.

Якщо подивитися на родичів хворих на аутоімунний тиреоїдит, то у них можна виявити і деякі інші захворювання, таких як токсичний зоб, анемія, цукровий діабет в інсулінозалежній формі, недостатність надниркових залоз і так далі. Як правило, аутоімунний тиреоїдит, лікування якого має починатися негайно, виявляється не відразу. Діагноз ставлять тільки після проведення деяких лабораторних досліджень. Важливу роль відіграє і генетична схильність до даного захворювання. Ні в якому разі не можна займатися самолікуванням. Варто відразу ж звертатися до фахівця. Звичайно, іноді більш привабливими здаються пропозиції «аутоімунний тиреоїдит: лікування народними засобами», однак, це не панацея. Лікувати хворобу слід тільки під контролем лікаря.