Операції на хребті при грижі: бути чи бути?

В арсеналі у провідних зарубіжних нейрохірургічних клінік є велика кількість хірургічних методів лікування міжхребцевої грижі. Операції на хребті при цьому малоінвазивні, тобто відрізняються невеликим масштабом хірургічного втручання і, відповідно, не вимагають тривалого відновлення. Помилковий вибір пацієнта (у тому числі за рекомендацією лікаря, іноді свідомо помилкової) на користь консервативного лікування, продиктований особистими страхами і уподобаннями, означає відмову від повноцінної хірургічної операції, коли вона дійсно потрібна. При належному виконанні і правильній постановці діагнозу мікрохірургічні та ендоскопічні операції пов`язані з мінімальним ризиком ускладнень.

Розглянемо проблему вибору форми лікування міжхребцевої грижі. Дійсно, коли не обійтися без хірургічного втручання і коли цілком застосовне консервативне лікування? Однозначної відповіді на поставлене питання дати неможливо. Все залежить не тільки від результатів діагностики, але і від досвіду хірурга, його особистого розуміння причин розвитку захворювання та інших особистісних факторів. У разі грижі, локалізованої в шийному чи поперековому відділі хребта, найчастіше вдаються до хірургічного втручання. Згідно зі статистичними даними, в 90 випадках зі 100 операція закінчується успішно.

Існує потреба в чіткому відділенні грижі міжхребцевого диска і пролапсу (зміщення диска або його випинання) від кісткового стенозу (втрата еластичності міжхребцевого диска). Якщо наявні симптоми постійного кісткового стенозу, якому супроводжує нейрогенна кульгавість, то консервативне лікування протипоказано, оскільки воно може призвести до погіршення (особливо, при мієлопатії).

Стеноз спинального каналу, що характеризується яскраво вираженою симптоматикою, можна сплутати з розвиненим пролапсом міжхребцевого диска. Оскільки стеноз призводить до синдрому кінського хвоста і часто до перманентної параплегії, то захворювання слід лікувати хірургічними методами, особливо якщо спостерігається стеноз шийного відділу з яскраво вираженою міелопатією. Вибір на користь консервативного лікування в даній ситуації може бути розцінений як груба помилка.

Лікування грижі хребта без операції прийнятно тільки при легкій протузіі (випинанні) міжхребцевого диска, яка характеризується відсутністю неврологічних симптомів, слабкою болем і незначним випинанням, переглядається на знімку. У разі такої грижі зі слабко вираженими симптомами відчутної різниці у виборі оперативного або консервативного лікування немає. Вважається, що консервативні методи справили потрібний ефект, якщо біль знизилася протягом 6-8 тижнів і рухливість пацієнта збільшилася, тобто біль більше не відчувається при різних положеннях тіла.

Застосування інвазивних методів на практиці обумовлюється узгодженістю, схожістю історії захворювання, симптоматикою і результатами обстеження, отриманими при МРТ або КТ. При цьому лікар враховує можливу причину захворювання і спосіб життя пацієнта. На підставі цих чинників фахівець вибирає адекватну терапію.

Існують випадки, коли хірургічне втручання повинно бути проведено в терміновому порядку. Прямими показаннями до операції на хребті є:

• виражений параліч;
• загроза летального результату;
• вплив на нервові корінці;
• відхилення нервової системи (гіперастезія, парастезією);
• сильно виражений пролапс.

При інтенсивних болях, що доставляють муки пацієнтові, також показана хірургічна операція. До оперативних методів лікування грижі хребта відносяться ендоскопічна дискектомія, черезшкірна нуклеопластіка, епідуральна катетеризація, протезування міжхребцевого диска, а також сучасний метод - лазерна вапорізація.