Лікування безсоння. Снодійні засоби

Кожен живий організм схильний до впливу цілодобовий ритм. Особливо ці циркадні залежності проявляються при переході від неспання до сну і назад. Практично всі фізіологічні процеси схильні до цієї періодичності. У стані неспання людина здійснює активну взаємодію з навколишнім світом. Сон це взаємодія не припиняє, але вводить в нього ряд відмінностей.

Особливість нормального фізіологічного сну полягає в тому, що протікає він строго по певних стадіях. Здорова людина, засинаючи, проходить стадію А, або «розслабленого неспання». Після цього настає стадія В, латентного періоду сну, що характеризується засипанням і самим поверхневим сном. У стадії С у сплячої людини вже відсутня реакція на слабкі подразники. Стадії D характерний помірно глибокий сон. Глибокому сну відповідає стадія Е. Перед пробудженням протікає особлива стадія. Вона супроводжується епізодично протікають швидкими рухами очей, відбувається атонія інших поперечносмугастих м`язів.

Порушення в процесах протікання сну справляють істотний негативний вплив на загальний фізичний, психічний і емоційний стан людини. Перед фармакологією здавна стояло завдання створити снодійні засоби, які здатні не тільки викликати сонливість, а й забезпечувати повноцінне протікання фізіологічних процесів.

Вперше цю проблему вдалося вирішити вченим в середині дев`ятнадцятого століття. Снодійні засоби почали свою історію з синтетичного препарату хлоралгидрат. Крім сонливості препарат надавав і заспокійливий ефект. Сон, викликаний хлоралгидратом, наближався за своїми характеристиками до фізіологічного, його тривалість сягала від шести до восьми годин. Але його використання викликало подразнюючий ефект на шкіру і на слизові оболонки, з`являлася лікарська залежність. Зниження цінності хлоралгидрата через його побічних дій стало причиною того, що цей препарат зараз як снодійний засіб не використовується.

Суттєвим проривом у пошуку коштів снодійного дії стала поява в 1902 році препаратів, що є похідними барбітурової кислоти. За це відкриття німецький хімік Е. Фішер отримав Нобелівську премію. Але і в цьому випадку ефективність, якою володіли нові снодійні засоби, була затьмарена низкою побічних ефектів. Використання барбітуратів призводило до того, що вранці не було відчуття бадьорості і свіжості, іноді навіть з`являлася загальна незначна втома, що призводило до зниження працездатності, погіршення настрою.

Шістдесяті роки двадцятого століття подарували світові нову групу препаратів - похідних бензодіазепінів. До них відноситься "Діазепам", "Хлордіадепоксід", "Феназепам" та ін. Ці речовини не тільки надають снодійне дію, а й впливає заспокійливо. Дія бензодіазепіну більш фізіологічно і наближається до природного нормальному сну, його почали широко застосовувати в лікуванні безсоння різних форм прояву.

Але й тут не обійшлося без побічних ефектів, які за своїми негативним проявам, особливо в частині лікарської залежності, виявилися сильнішими, ніж у барбітуратів. Практично всі снодійні засоби не були панацеєю від безсоння, а їх прийом вимагав контролю з боку лікаря.

Зовсім недавно в медичній практиці став використовуватися препарат, похідне етаноламіну. Снодійне "Донорміл" відразу набув широкого поширення в країнах Центральної та Західної та Європи, на Близькому Сході та ін., Його навіть включили в групу препаратів, які розповсюджуються без рецепту. Випускають "Донорміл" як у вигляді таблеток в оболонці, так і як шипучі таблетки. У кожній таблетці міститься 15 мг доксиламіну сукцината, снодійне в краплях не проводиться.

На сьогоднішній день це найбільш прийнятне засіб від безсоння. Він легко виводиться з організму людини. Викликається цим препаратом сон має багато обшего з фізіологічним станом.