Ерозивний езофагіт: правильне харчування і народні засоби

Хронічний езофагіт є захворюванням стравоходу і відноситься до найбільш частих патологій системи травлення. Недуга виникає в результаті попадання шлункової кислоти у всередину стравоходу, який не має захисту від кислої агресивного середовища. У слідстві відбувається пошкодження його стінок і подальше утворення виразок.

Ерозивний езофагіт: симптоми

Виділення шлункового соку зазвичай починається після прийому їжі. Пов`язана з цим печія є головним симптомом захворювання. Симптоматика не завжди виражена, і часто патологія може бути присутнім тривалий час і бути виявлена випадково. Під прояви езофагіту може маскуватися виразкова хвороба і гастрит. Інтенсивність печії збільшується при нахилах вперед, прийнятті горизонтального положення, зловживанні сигаретами і алкоголем. У міру розвитку езофагіту запалені ділянки стравоходу обростають рубцями і виразками. Звужується просвіт викликає порушення ковтання. Ускладненням захворювання виступає поява кровотечі із стравоходу і аспіраційної пневмонії.

Ерозивний езофагіт: причини та діагностика

Часто причиною недуги є утворення діафрагмальної грижі, в результаті якої відбувається зміщення частини шлунка в грудну клітку, порушується моторика. Частота освіту грижі з віком збільшується.

У нормальному стані шлунок і стравохід відокремлені кардіальним сфінктером, який грає роль клапана і представлений у вигляді товстого м`язового кільця. В результаті ожиріння, виразки шлунка, холециститу, хірургічних втручань може відбутися порушення роботи сфінктера. Виникаючі перепади тиску сприяють надходженню в стравохід вмісту шлунка і загострюють ерозивний езофагіт.

Щоб правильно поставити діагноз, проводять різні клінічні дослідження. Натщесерце виконують рентген. Ендоскопія допомагає візуально визначити ділянки ерозії і запалення на стінках стравоходу. Біопсія дозволяє встановити на мікроскопічному рівні стан стравоходу.

Ерозивний езофагіт: терапія

Лікування починають з дієти. Оптимізація харчування є запорукою успіху боротьби з недугою. Існує кілька напрямків у здійсненні терапії. На початку захворювання проводиться коригування режиму харчування і всього способу життя. Якщо дана міра не дає ефекту, можливе застосування народних методів лікування. При відсутності позитивних результатів або недостатньому лікуванні езофагіту використовують медикаментозну терапію. Якщо вищеописані способи ефекту не дали, і спостерігається явний прогрес захворювання, виконують хірургічне втручання.

Часто для одужання досить організувати правильне харчування при езофагіті і використовувати народні засоби.

У лікуванні добре допоможуть наступні збори. Пара столових ложок подрібненої суміші кори дуба, трави і квіток звіробою, кореневищ перстачу, листя волоського горіха, материнки звичайної (всіх інгредієнтів беруть по 30 грам) заливають 3 склянками рідини. Настоюють протягом трьох годин, а потім п`ять хвилин кип`ятять. Отриманий відвар потрібно процідити і приймати по чверті склянки за півгодини до їди.

Лікування езофагіту виробляють соком кульбаби. Для цього квітки рослини поміщають в трилітрову банку і засипають півтора кілограмами цукру. Вміст пресують ступою, поки не утвориться сироп. Настоюють 5 годин і потім приймають, розбавивши чайну ложку в половині склянки води.

Приймають окремо настій материнки звичайної. Столову ложку трави необхідно залити склянкою окропу і настоювати півгодини. Приймають три рази в день до початку їди. Настій сприяє стимуляції перистальтики, має властивість загоювати рани і зупиняти запальні процеси.