Нестероїдні протизапальні препарати - панацея чи повільний вбивця?

Найчастіше в клінічній практиці застосовуються нестероїдні протівовспалітельние препарати, або НПЗП. Їх призначають при запальних процесах самої різної етіології для локалізації вогнища запалення, зняття больового синдрому, лихоманки, зниження ризику розвитку тромбозів (звичний всім аспірин). Згідно зі статистикою ВООЗ ці препарати кожен день споживає близько 30 млн осіб, причому тільки третя частина з них - за рецептом лікаря. Ще більше вражають цифри, зокрема, при ревматичних захворюваннях. Виявилося, що протизапальні препарати для суглобів виписують близько 80% ревматологів.

Але чи так ці ліки нешкідливі, як популярні? Клінічна ефективність їх сумніву не піддається, однак має ряд обмежень, тому що навіть невеликі дози при короткочасному прийомі можуть давати побічні ефекти у 25% пацієнтів, а в 5% випадків становлять загрозу для життя. Особливо, це стосується літніх людей, адже саме вони становлять 60% всіх споживачів НПЗП.

Коли ще в 70-х роках з`ясували принцип дії цих ліків (ингибиция активності циклооксигенази, головного ферменту, що у метаболізмі простагландинів), стало ясно, що побічним ефектом обов`язково буде розвиток патологій ниркового кровообігу і шлунково-кишкового тракту. Адже простагландини (ПГ) тут відіграють величезну роль. У 90-х роках з`явилися нові факти про роль ПГ в протіканні найважливіших процесів у людському організмі. Відповідно, протизапальні препарати воздествия на цілий спектр життєвих реакцій, зокрема на згортання крові і тонус судин, кістковий метаболізм, ембріогенез, ріст клітин нервової системи, репарацію тканин і багато інших.

У той же час було виявлено, що існують дві ізоформи циклооксигенази: ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Причому, перша відповідає за нормальне функціонування органів на клітинному рівні, а інгібування другий якраз проявляє лікувальний ефект. Таким чином, виробляючи протизапальні препарати, здатні вибірково впливати на ЦОГ-2, можна звести до мінімуму появу більшості побічних ефектів і убезпечити лікування.

Одним з таких селективних засобів є ібупрофен. За даними практично всіх досліджень ризик виникнення патологій ШКТ при його прийомі мінімальний в порівнянні, наприклад, з піроксикамом.

Порівняно недавно виявилося ще одне побічна дія, яке викликають нестероїдні протизапальні препарати. Вони істотно знижують тонус судин, що особливо небезпечно для людей, що страждають серцевими патологіями. На тлі прийому НПЗП відбувається, як правило, підвищення артеріального тиску, а адже більшість літніх людей, яким виписують ці ліки при ревматичних болях, зазвичай, вже мають в анамнезі артеріальну гіпертензію.

Крім того, НПЗП знижують ефективність діуретичної дії багатьох гіпотензивних препаратів. Зокрема, середні терапевтичні дози індометацину, піроксикаму та напроксену зводять нанівець прийом ліків, що містять фуросемід та гіпотіазид, таких як препарати празозин або каптоприл. Однак, також стало відомо, що препарати виборчої дії на різні ізоформи ЦОГ, про які йшлося вище, не так суттєво впливають на серцево-судинну систему. Таким чином, залишається велике поле діяльності по створенню високоселективних препаратів з мінімальним впливом на артеріальний тиск, і найбільш підходящих людям похилого віку. І такі препарати вже стали з`являтися. Наприклад, щодо ЦОГ-2 значній селективністю володіють мелоксикам, целекоксиб.

На жаль, не тільки літні народи часто самі собі призначають нестероїдні протизапальні препарати при застуді, наприклад, не розуміючи всіх можливих наслідків. НПЗП дійсно важко чимось замінити, але оцінити ефективність того чи іншого препарату при всіх можливих ризиках здатний тільки кваліфікований лікар.