Фіброз печінки: причини, види, лікування

Фіброз печінки являє собою поступове заміщення печінкових клітин сполучної тканиною, в результаті надмірного вироблення колагену. Фіброз печінки обумовлений порушеннями відтоку крові в печінкових венах, і на відміну від цирозу характеризується повною відсутністю регенерації клітин. Дане захворювання розвивається дуже повільно, ніяк себе не проявляє, т. Е. Протікає безсимптомно. Перші симптоми захворювання проявляються лише через шість-вісім років.

В даний час класифікують кілька чинників виникнення фіброзу печінки. До них відносяться: тривале медикаментозне, алкогольне і токсичне отруєння, спадковість, вроджений фіброз, хронічні вірусні гепатити, діабет, ожиріння, тривалий дефіцит деяких мінеральних речовин і вітамінів.

Розвиток фіброзу печінки призводить до таких функціональним і структурним наслідків як: порушення процесів обміну між кров`ю в синусоїда і гепатоцитами, шунтування крові, сприяння розвитку цирозу, зниження ефективності і звуження спектра лікувальних заходів.

В залежності від поширеності процесу та його локалізації розрізняють такі форми даного захворювання:

- перівенулярний і венулярних фіброз, який розвивається в центрі часток і на стінках печінкових вен. Найбільш характерний даний тип фіброзу для хронічної серцево-судинної недостатності та хронічного алкогольного гепатіта-

- перицелюлярний фіброз. Найчастіше спостерігається при алкогольної печінкової хворобі і хронічному вірусному гепатіте-



- септальний фіброз печінки, що виникає на місці мостовідних некрозов-

- портальний і перипортальній фіброз печінки, який є характерною ознакою хронічного гепатиту різного походження: вірусного, аутоімунного або алкогольного-

- перідуктальний (кардіальний) фіброз печінки, що спостерігається при склерозуючому холангите і представляє собою концентричне розростання фіброзної тканини різного калібру навколо жовчних канальцев-



- змішаний фіброз, що є найпоширенішою формою, при якій представлені інші форми фіброзу в різних співвідношеннях.

Основними симптомами фіброзу печінки, що проявляються через кілька років після виникнення захворювання, є:

- наявність кровотеч з вен піщевода-

- збільшення розмірів печінки-

- розширення селезінки-

- тромбоцитопенія.

Фіброз печінки дуже погано піддається лікуванню, яке зазвичай направлено на корекцію існуючих синдромів захворювання. При наявності вираженого гиперспленизма проводиться спленектомія з накладенням спленоренальний анастомозу. Для зупинки кровотеч з розширених внаслідок варикозу вен шлунка та стравоходу проводиться ендоскопічне склерозування вен або гастротомія з прошиванням.

Профілактика фіброзу печінки полягає в позбавленні від шкідливих звичок, мінімізації прийому лікарських препаратів синтетичного походження, при наявності надлишкової ваги - вжиття заходів щодо позбавлення від нього, перехід на правильне збалансоване харчування. Крім цього рекомендований додатковий прийом мікроелементів і вітамінів. При виявленні фіброзу печінки слід мінімізувати навантаження на печінку, проводити регулярний прийом препаратів сприяють очищенню печінки і організму в цілому, а також нормалізації її роботи. Прогноз багато в чому залежить від того який саме вид фіброзу розвинувся. Вроджена форма фіброзу зустрічається дуже рідко.

Нагадаємо про те, що фіброз печінки розвивається безсимптомно протягом багатьох років, аж до розвитку цирозу, тому якщо вам поставили діагноз «гепатит» або у вас є печінкова недостатність, виникає велика ймовірність схильності печінки процесу фіброзу.




» » Фіброз печінки: причини, види, лікування