Якщо дитина часто кліпає очима ...

Всі люди постійно моргають. Це мимовільне рух очей, воно проводиться постійно, очищає і зволожує очі. Тобто моргання - це нормальний процес, який виробляється несвідомо. Але іноді буває, що рівномірні руху століття непомітно переходять в дуже часте і швидке їх стискання і разжимание, особливо в разі появи якогось подразника. Часте постійне моргання зазвичай сприймається як сигнал тривоги, коли в око потрапляє чужорідне тіло або виникає надмірна сухість слизової оболонки.

Іноді батьки помічають, що дитина часто кліпає очима, при цьому повіки очей швидко і щільно притискаються одне до іншого. Це проявляється в основному несподівано, в таких випадках з`являється думка про необхідність відвідування офтальмолога. У такому випадку, коли дитина часто кліпає очима, його справді в першу чергу потрібно показати очного лікаря або ж невропатолога. Нерідко буває, що причина цьому - дуже пересушена рогівка очей, і часте моргання забезпечує їй додаткове зволоження. А є й інші причини, з якими потрібно звернутися не до окуліста, а до невропатолога. До них відносяться травми голови з усіма витікаючими наслідками.

Існує багато прикладів, в яких після черепно-мозкової травми (струси мозку) виявляються ускладнення, одним з яких є моргання очима та інші нервові тики.

У деяких випадках дитина часто кліпає очима через тиків, які представляють собою мимовільні скорочення м`язів обличчя, піднімання брів, моргання, смикання щік, здригання. Найчастіше подібні стани спостерігаються у дітей у віці 6-12 років. З усіх проявів тиків саме моргання зустрічається найчастіше і розглядається, в основному, як психологічна проблема.

Причини появи у дітей тиків найрізноманітніші. Дитина часто кліпає очима, якщо сильно злякається, відчуває внутрішні переживання або стрес. Дуже часто батьки дитини бачать у частому моргання шкідливу звичку і пробують відучити від неї. В результаті може вийти тільки гірше, адже моргання очима у дітей проявляється несвідомо, дитина не може сам впоратися з цією звичкою. При цьому від зауважень дорослих він хвилюється, і, як наслідок, моргання може лише посилитися.

Якщо моргання - це наслідок струсу мозку, то тут обов`язково потрібно звернутися до невропатолога, який призначить курс лікування. У наш час це лікується без проблем, головне - не запускати і звернутися до кваліфікованого лікаря!

Психологічна причина моргання дуже часто супроводжується такими симптомами, як дратівливість, поганий настрій, швидка стомлюваність, відсутність апетиту, порушення сну. Дитині часто сняться кошмарні сни, з`являється стан внутрішньої тривоги. У таких випадках необхідно звернутися за допомогою до невропатолога або психіатра. У більшості випадків діти, у яких спостерігається часте моргання очима, не можуть нормально пояснити свій стан, причини занепокоєння, страху. Таке ненормальний стан пояснюється безліччю причин. Ці причини бувають і явні, і приховані. Наприклад, занадто високі вимоги батьків до навчання і поведінки, або, навпаки, дефіцит уваги, складна обстановка в сім`ї, поганий догляд, спадкові чинники, гіперактивність дитини та інші.

Часте моргання очима у дітей може раптово з`явитися і так само раптово пропасти. В окремих випадках може знадобитися тривале, спеціальне лікування. Це лікування проводиться не тільки за допомогою лікарських препаратів, а в комплексі. Крім заспокійливих (а іноді і антидепресантів), необхідно звичайне батьківську увагу, здорова обстановка в сім`ї. Позитивне дію роблять повноцінний сон, спокій, відпочинок, здорове харчування, правильний режим дня. Сприятливий вплив на дітей надають хвойні ванни, заспокійливі фіто-чаї, добре розслаблюючі нервову систему. Батькам (бабусям і дідусям теж) категорично не можна відкрито при дитині обговорювати його хворобу і лаяти за її прояви. Необхідно пам`ятати, що дитина моргає чи не спеціально, тобто не для того, щоб досадити близьким - просто по-іншому у нього не виходить. А крики і лайка призводять лише до поглиблення захворювання.

Можуть бути й інші причини частого моргання очима, наприклад, паразитарне зараження або кон`юнктивіт. У всіх випадках необхідно звернутися до лікаря, об`єктивно оцінити ситуацію і пройти відповідне обстеження, а якщо потрібно, то і лікування.