Гельмінтоз - це що? Профілактика гельмінтозів. Гельмінтози у дітей

Гельмінтоз - це ціла група захворювань, які виникають в результаті життєдіяльності всередині людини паразитичних багатоклітинних організмів. Ставляться вони до нижчих черв`якам. На даний момент відомо більше 250 видів даних паразитів. Варто відзначити, що гельмінти є основною причиною розвитку багатьох захворювань. Як показує статистика, в Європі кожен третій житель заражений цими паразитами. Тому гельмінтоз - це найпоширеніше захворювання у світі.

Симптоми недуги

Якщо говорити про клінічній картині, то на даний момент розрізняють кілька форм захворювання: гостру і хронічну. Перші симптоми з`являються не відразу. Зазвичай на це йде від 2 до 4 тижнів. При цьому виникають ознаки, які характерні саме для гострої форми. Основні симптоми та наслідки:

• Рідкий стілець.
• Запальні процеси у верхніх дихальних шляхах.
• Кон`юнктивіт.
• Набряклість обличчя.
• Всілякі висипання на шкірних покривах.
• Менінгоенцефаліт.
• Гепатит.
• Міокардит.
• Пневмонія, інфільтрати в легенях, спазми бронхів.
• У дітей - лімфаденіти і ангіна.

Варто відзначити, що подібні ознаки розвиваються при різних типах гельмінтозу. Найчастіше виникає лише кілька ознак. Спостерігається подібний прояв недуги всього днів сім. У деяких випадках симптоми можуть бути присутніми близько місяця. Що стосується хронічної форми, то гельмінтози людини проявляються в даному випадку в залежності від типу збудника.

Основні ознаки захворювання

Гельмінтоз - це недуга, який може проявлятися зовсім по різному. Однак існують загальні ознаки, які проявляються з боку периферичної крові. При гострій формі захворювання нерідко виникає яскраво виражена еозинофілія. Саме ця ознака дозволяє дуже швидко визначити наявність паразитів в організмі людини. При цьому показник еозинофілів може становити від 80 до 90%. При цьому підвищується вміст лейкоцитів у крові. Якщо ж недуга носить важкий характер, то концентрація еозинофілів може значно знизитися. Це несприятлива ознака.

Інші ознаки недуги

Захворювання гельмінтоз можна визначити і за іншими ознаками:

1. Зниження маси тіла, навіть при гарному апетиті.
2. Здуття живота і нестійкі випорожнення.
3. Сонливість, слабкість, млявість.
4. Алергічні висипання.
5. Сильне відчуття голоду.
6. Лущення шкіри на пальцях ніг і рук.
7. Нудота. Це відчуття дуже часто виникає під час чищення зубів.
8. Слиновиділення вранці, а також у сні.
9. Свербіж в районі заднього проходу.
10. У сні скрип зубами.

Діагностика гельмінтозів

Так як на даний момент існує кілька видів цієї недуги, то для постановки правильного діагнозу необхідно пройти ретельне обстеження. Ось тільки деякі з методів діагностики гельмінтозів:

1. Аналіз калу. Це обстеження проводиться в першу чергу. Він дозволяє визначити найпоширеніші види недуги.
2. Мікроскопічне дослідження.
3. Обстеження вмісту дванадцятипалої кишки і жовчі.
4. Макроскопічне дослідження. Цей метод дозволяє виявити наявність в організмі хворого гостриків та аскарид.
5. Копроовоскопія.
6. Біопсія м`язових тканин. Це обстеження проводиться, якщо виникла підозра на трихінельоз.
7. Аналіз крові на мікрофілярії.
8. Фіброгастродуоденоскопія, рентгенографія, УЗД.
9. Визначення специфічних антитіл паразитів в крові.

Аналіз на гельмінтоз - це багатоступенева і досить складна процедура, що призначається лікарем залежно від його підозр на наявність в організмі пацієнта певного виду паразитів.

Як лікувати недугу

Особливу небезпеку становлять гельмінтози у дітей. Адже безслідно такі захворювання не проходять. Тому дуже важливо не тільки своєчасно виявити хворобу, але й почати лікування. При терапії гельмінтозів слід дотримуватися деяких правил:

1. Дотримання всіх правил гігієни.
2. Найсуворіша дієта.
3. Дезінфекція саме тих приміщень, де перебуває хворий.
4. Багаторазовий і постійний контроль за ефективністю терапії.

Як правильно лікувати захворювання, знає точно тільки лікар. Не варто намагатися самостійно позбавиться від гельмінтозу, так як це може призвести до небажаних результатів, а також викликати ускладнення.

Які таблетки можуть прописати

Багаторічний досвід лікарів показав, що монотерапії, по-іншому, застосування одного препарату для лікування недуги, уже не так ефективна. Тому останнім часом для лікування гельмінтозів призначається відразу кілька коштів від паразитів. Подібна комплексна терапія має безліч переваг. Спочатку лікар може призначити левамізол в таблетках для одноразового прийому. Найчастіше виписують такий препарат, як «Декарис». При цьому дозування визначається за віком. Варто відзначити, що цей препарат послаблює паразитів. На гельмінтів в такому стані ефективно діють речовини альбендазол і мебендазол. Тому на другому етапі терапії фахівець може призначити кошти «Немазол» і «Вермокс». Дані препарати зазвичай призначаються на третій день після прийому таблеток «Декарис».

Варто відзначити, що зазначені вище кошти абсолютно не токсичні. Однак комплексне лікування в кілька разів ефективніше монотерапії. При ентеробіозі лікар може призначити таке антігельмінтозное засіб, як «Пірантел». Цей препарат по ефективності трохи поступається мебендазолу. Але він абсолютно безпечний.

Народні методи лікування гельмінтозів

Для людини становлять небезпеку не тільки паразити, що передаються від інших людей, але і гельмінтози тварин. Адже їх збудники можуть заразити і господаря вихованця. Тому для ефективної терапії слід провести лікування захворювання і у домашніх тварин. Тільки в цьому випадку буде досягнутий позитивний результат. В цілому ж лікування можна проводити не тільки медикаментами, але і в комплексі з народними засобами.

Прекрасним препаратом є настій пижма. Щоб його приготувати, потрібно заварити склянкою окропу столову ложку квітів цієї рослини. Ємність з настоєм слід щільно закрити і дати постояти години чотири. Після цього готовий засіб слід процідити. Зробити це можна за допомогою сита або ж марлі. Отриманий настій можна приймати по столовій ложці чотири рази за добу. Вживати настій пижма краще хвилин за 20 до їжі.

Непогано себе зарекомендувало засіб на основі гіркого полину. Для приготування настоянки потрібно столову ложку цієї трави залити 100 мілілітрами спирту. Ємність із засобом краще поставити в темне місце на кілька тижнів. При цьому настоянку потрібно регулярно збовтувати. Готовий препарат слід приймати тричі за день по 20 крапель, бажано хвилин за 30 до прийому їжі.

Чим небезпечний гельмінтоз

Останнім часом дане захворювання діагностується і, звичайно ж, лікується досить швидко. Всі серйозні наслідки, які могли б виникнути в результаті недуги, залишилися далеко в минулому. Але при цьому варто пам`ятати, що гельмінтози у дітей можуть призвести до затримки психологічного та фізичного розвитку. При ураженні окремих органів відбувається розвиток хронічних захворювань і запальних процесів, які завжди залишаються навіть після позбавлення від паразитів. Саме тому так важлива профілактика гельмінтозів.

Які можуть бути ускладнення

Ускладнення цієї недуги також багатопланові, як і його ознаки. Багато в чому це залежить від ступеня інвазії і типу паразитів. До найчастішим ускладнень гельмінтозів відносяться гострий апендицит і непрохідність кишечника. Але і це ще не все. У деяких випадках відбувається прорив стінок кишечника, а надалі починає розвиватися перитоніт. Якщо ж вражена печінка, то може виникнути абсцес даного органу та жовтяниця. Що стосується легких, то найстрашніше ускладнення - це аспірація паразитів, що в підсумку призводить до летального результату.

Профілактика гельмінтозів

Тільки дотримуючи всі профілактичні заходи, можна уникнути зараження гельмінтами. В першу чергу слід постійно дотримуватися правил особистої гігієни. Своєчасне виявлення захворювання також дозволяє попередити зараження інших членів сім`ї. Саме з цією метою і проводяться масові обстеження не тільки дітей, а й дорослих. Дана міра дозволяє значно знизити поширення недуги серед населення.

На закінчення

Головне пам`ятати, що гельмінтоз - це досить серйозне захворювання, що має поліморфну клінічну картину. Недуга може призвести до дуже серйозних наслідків, а в деяких випадках до летального результату. Профілактика і лікування даного захворювання повинні здійснюватися тільки під контролем фахівців з дотриманням певної схеми. Спроби самолікування можуть призвести до погіршення стану хворого, а також до розвитку хронічних процесів.