Симптом збільшення щитовидної залози. Причини збільшення щитовидної залози, лікування

Далеко не всі люди щорічно проходять профілактичні огляди у ендокринолога. Але найчастіше це єдиний спосіб вчасно виявити проблеми і почати їх лікувати. Звичайно, існує ряд ознак, за якими можна запідозрити недобре, але часто люди просто не звертають на них уваги.

Самодиагностика

Важливо знати, що може свідчити про можливі проблеми, на якій симптом збільшення щитовидної залози необхідно звернути увагу в першу чергу. Так, в домашніх умовах можна лише спробувати прищепити цей орган. Він розташовується в шиї, відразу за щитовидного хряща, який рухається під час ковтання.

Якщо помістити руку так, що великий палець буде ліворуч від хряща, а 4 інших - праворуч, то можна відчути утворення, яке має м`яку консистенцію. Це і є потрібний нам орган. Щоб зрозуміти, чи є збільшення часток щитовидної залози, необхідно знати, якою вона має бути за розміром. Так, в нормі вона довжиною як крайня фаланга великого пальця - та, на якій розташований ніготь. Якщо вам здається, що вона більше, то краще записатися на прийом до ендокринолога, який може провести професійне обстеження.

Під час самодіагностики можна оцінити її щільність і перевірити наявність вузлів. В ідеалі вона м`яка і еластична. В інших випадках необхідно обов`язково показатися лікарю. Такий симптом збільшення щитовидної залози не можна залишати без уваги. Адже щільна її структура може свідчити про онкологію. Також важливо простежити, щоб вона переміщалася разом зі щитовидного хряща під час ковтання.

Зверніть увагу на хворобливість. У нормі при ручному обстеженні залози повинен бути присутнім лише дискомфорт. У всіх інших випадках візит до лікаря стає обов`язковим.

Причини збільшення

Розібравшись, який симптом збільшення щитовидної залози не можна залишати без уваги, також важливо зрозуміти, що призвело до проблем. Так, в першу чергу лікар проводить опитування пацієнта, уточнюючи, чи немає у нього генетичної схильності. Але, крім спадковості, існують й інші причини. Збільшення щитовидної залози може бути через порушення механізму всмоктування йоду або при занадто низькому надходженні цього мікроелемента в організм.

Також зоб може утворитися в результаті надмірного опромінення області шиї або голови. Іноді причини проблем криються в надмірному числі стресів, затяжних депресій, нервових зривів. Призводять до появи зоба і гормональні збої в організмі.

Різновиди зоба

Залежно від клінічної картини, лікарі виділяють кілька стадій. При 0 ступеня на ручному обстеженні проблеми з щитовидною залозою не визначаються. Вона нормальних розмірів без будь-яких утворень.

Збільшення щитовидної залози 1 ступеня характеризується незначними змінами, які можна прощупати. Але форма шиї при цьому не змінена, ніяких деформацій неозброєним оком помітити неможливо.

2 стадія характеризується помітним збільшенням органу, яке призводить до появи опуклостей на шкірі. Шия при цьому деформується. Не помітити зоб 2 ступеня неможливо.

Також фахівці виділяють дифузні та вузлові зміни. У першому випадку залоза збільшується рівномірно. Також дифузний зоб підрозділяють на токсичний і нетоксичний. Вузлова форма захворювання характеризується обмеженим ділянкою збільшення залози. Існує також змішаний тип зоба. При цьому є ознаки як дифузного, так і вузлового збільшення.

Класифікація проблем

В результаті обстеження ендокринолог не тільки повинен встановити ступінь збільшення щитовидки, а й виявити еутиреоїдного, гіпотіреодное або гіпертіреодное стан. Симптоми появи зоба будуть залежати від тих змін, які відбулися з зазначеним органом.

Еутиреоїдного збільшення зазвичай проходить для пацієнтів непомітно. Люди, як правило, ні на що не скаржаться. Зате у таких хворих відзначають порушення в роботі серцево-судинної системи, ознаки патологій міокарда. Також можуть спостерігатися проблеми з обмінними процесами.

Гіпертиреоїдному зоб зустрічається рідше. Але варто зазначити, що таке збільшення щитовидної залози у жінок діагностують частіше, ніж у чоловіків. Хворі можуть скаржитися на періодичну задишку, прискорене серцебиття, пітливість. Також при цій формі захворювання відзначається тремтіння пальців рук.

Гіпотиреоїдних зоб має ряд клінічних ознак, але вони можуть не проявлятися на ранніх стадіях. У більш запущених формах діагностика досить проста. У хворих кілька одутле обличчя, суха шкіра, бліді шкірні покриви. Також спостерігається підвищене випадання волосся.

Симптоми еутіреодний збільшення залози

Клінічні прояви хвороби будуть прямо залежати від того, яка саме форма розвинулася. Наприклад, еутіреоідий зоб ніяк не проявляється. Його не дозволяє діагностувати навіть аналіз крові на тиреоїдні гормони. Найчастіше таке збільшення виглядає як помітний косметичний дефект. На шиї чітко видна щитовидна залоза. Фото людей саме з цим захворюванням зустрічається найчастіше. Збільшення може бути настільки велике, що заліза здавлює судини, зменшує просвіт трахеї, стравоходу. При цьому людина може скаржитися на утруднене дихання і ковтання.

Ознаки гіпертіреоідіта і гіпотіреоідіта

Детальне опитування пацієнта і збір скарг дозволяє ендокринолога встановити попередній діагноз. Так, гіпертиреоїдному зоб характеризується гіперфукціей щитовидки. Хворі в більшості випадків скаржаться на витрішкуватість, тахікардію, підвищення тиску, прискорення обмінних процесів, підвищений апетит.

Гіпотиреоїдних зоб проявляється по-іншому. Навіть підвищена сонливість - це симптом збільшення щитовидної залози. Крім цього, хвороба проявляється гіпотонією, випаданням волосся, почуттям сухості в роті, якоїсь загальмованістю, метеоризмом, запорами. Часто у пацієнтів за результатами аналізів діагностується анемія. У деяких спостерігається навіть порушення слуху. Це можливо через набряк євстахієвої труби.

Призначення залози

Важливо розуміти, що хвороби щитовидки позначаються на роботі всього організму в цілому. Так, цей орган відповідає за нормальне, стабільне функціонування нервової та серцево-судинної систем. Також він контролює синтез білка, який проходить на клітинному рівні, споживання фосфатів, кальцію і кисню. Щоб вчасно запобігти проблеми, необхідно знати, як виявляється збільшення щитовидної залози. Симптоми (лікування при цьому повинно бути спрямоване на корекцію роботи зазначеного органу) можуть бути різноманітними. Вони різняться в залежності від типу захворювання.

У випадках, коли щитовидка припиняє нормальну роботу, змінюється вага, спостерігаються проблеми з психічним і енергетичним станом. Так, чи не виявлена вчасно хвороба може призвести до ожиріння, серйозні ускладнення в роботі серця, втрати волосся, сексуальних розладів і інших проблем зі здоров`ям.

Важливість лікування

Якщо ендокринолог помітить хоча б один симптом збільшення щитовидної залози, він, швидше за все, відправить вас на аналізи. Здати основні гормони, які відповідають за її роботу, в цьому випадку необхідно. Також лікар може відправити на ультразвукове дослідження цієї залози. За допомогою аналізів крові можна визначити, наскільки змінився рівень гормонів, що відповідають за її роботу. А УЗД дозволяє точно встановити стадію зоба, виявити навіть невеликі вузлики.

Після остаточного визначення діагнозу не намагайтеся займатися самолікуванням і в жодному разі не відмовляйтеся від гормональної терапії. У більшості випадків тільки з її допомогою можна знизити навантаження на щитовидну залозу. Призначені гормони можуть заповнити потребу організму і налагодити тим самим його роботу. Але приймати їх необхідно регулярно. Періодично ендокринолог рекомендуватиме перездавати аналізи. Це необхідно для корекції дозування гормонів. Крім того, лікування може бути спрямоване на усунення причин, які призвели до порушень.

Методи терапії

Щоб правильно підібрати лікування, треба знати, що саме вплинуло на зміни, виявити причини. Збільшення щитовидної залози вимагає не тільки грамотного призначення ліків, підбору потрібного дозування гормональних препаратів, але і корекцію способу життя.

Якщо лікар говорить про лікування, за допомогою якого можна усунути причини проблем, то треба бути готовим до зміни харчування і ряду звичок. Важливо підвищувати свою активність, прагнути змінити метаболізм.

Ендемічний зоб з`являється в більшості випадків через недостатнє надходження йоду в організм. У цьому випадку лікарі можуть призначити відповідні препарати, наприклад, це може бути засіб «Йодомарин».

А ось при появі гіпертиреоїдних зоба необхідно скорегувати роботу щитовидної залози так, щоб вона продукувала менше гормонів. Ці препарати називають тиреостатичними. Це можуть бути медикаменти «Тирозол», «Метизол», «Мерказолил». Діючою речовиною в них є тіамазол. Також лікар може призначити засіб «пропіціл». У ньому діюча речовина називається пропілтіоураціл. Лікування такими засобами може протривати 1-1,5 роки залежно від ступеня збільшення щитовидної залози.

Гіпотиреоїдних зоб вимагає іншого підходу в лікуванні. Для нормалізації стану необхідний тироксин. Найбільш відомим засобом, здатним відновлювати рівень цього гормону в організмі, є «L-тироксин». Також важливо застосування вітамінних комплексів. В організм у достатній кількості повинні надходити вітаміни групи В, А, С. Якщо хвороба супроводжується анемією, то призначають препарати заліза.

Хірургічне втручання

У ряді випадків зоб збільшений настільки, що він може здавлювати внутрішні органи, пережимати артерії, трахею і стравохід. Також іноді може викликати косметичні дефекти зростаюча щитовидна залоза. Фото дає чітке уявлення про те, наскільки може бути збільшений цей орган. Так, у деяких в області шиї бувають видно збільшення розміром з яйце.

У таких ситуаціях консервативна терапія навряд чи буде доцільна. Правда, у ряді ситуацій ніж хірурга може бути замінений на променеву терапію.

Проблеми у дітей

Неполадки в роботі щитовидної залози можуть початися в будь-якому віці. Але у малюків вони викликають ряд проблем, які згодом ніяк не виправити. Так, збільшення щитовидної залози у дітей може негативно позначитися як на розумовому, так і на фізичному розвитку малюка. Також саме цей орган відповідає за обмінні процеси, стан імунітету, роботу серця.

Є ряд симптомів, за якими можна запідозрити, що у дитини неполадки в галузі ендокринології. До лікаря краще сходити, якщо малюк став млявим, стали з`являтися невластиві йому алергічні реакції, почастішали інфекційні захворювання. Шкіра може бути сухою, але в ряді випадків вона стає вологою, набряклою. Також явною ознакою проблем є низькорослість. Отримати консультацію ендокринолога бажано і в тому випадку, якщо по аналізах лікар діагностує у крихти анемію.

Займатися лікуванням малюків повинен тільки дитячий фахівець. Він може провести ручне дослідження, рекомендувати здати аналіз на рівень гормонів або сходити на ультазвуковий дослідження. Інтерпретувати все результати може тільки дитячий ендокринолог з урахуванням віку дитини та клінічної картини, яку він бачив при огляді.