Двосторонній гонартроз 1 ступеня: причини і лікування

Захворювання суглобів в даний час займають величезну нішу серед патологій опорно-рухового апарату. Серед них важливе місце займає гонартроз.

Що це таке?

Під гонартрозом розуміють запальне захворювання дистрофічно-дегенеративного характеру, що вражає колінний суглоб. Дане захворювання поширене повсюдно і розвивається переважно у жінок середнього і літнього віку. Частота народження даної патології вище в сільській місцевості, ніж у містах.

Для захворювання характерні виснаження суглобового хряща, зміна конгруентності суглоба, а також розвиток кісткових розростань в області суглоба (остеофітів). При гонартрозе змінюється обсяг активних рухів, конфігурація суглобових поверхонь.

Захворювання володіє високим ризиком інвалідизації пацієнтів, значним погіршенням якості їх життя. При несвоєчасній діагностиці процесу погіршується прогноз щодо одужання і повного відновлення порушеної функції суглоба.

Причини

Серед причин, що провокують розвиток гонартроза, можна виділити наступні:

1. Спадкова схильність. Згідно зі статистикою, досить високий ризик розвитку гонартроза у пацієнтів, чиї батьки страждали від даного захворювання.
2. Важка статична робота. При цьому спостерігається тривалий застій крові і лімфи в області суглоба, його перевантаження, що сприяє значному підвищенню навантаження на суглобовий хрящ. Даний фактор найчастіше служить передумовою до того, щоб розвинувся гонартроз 1 ступеня.
3. Травми суглоба. Є найбільш частою причиною розвитку гонартроза як віддаленого наслідки або ускладнення. Викликають безпосереднє ураження хряща, який згодом піддається резорбції.
4. Надмірна вага і остеохондроз. Вони не є безпосередніми причинами розвитку гонартроза, проте погіршують перебіг самого захворювання.
5. Вроджені аномалії колінного суглоба. Через неправильну закладки ембріональних тканин суглоб не може розвиватися повноцінно, через що і розвивається гонартроз 1 ступеня колінного суглоба.

Особливості перебігу захворювання

Гонартроз володіє деякою специфічністю, яка залежить від викликає його причини. Якщо причина точно не з`ясована або є такі сприятливі фактори, як зайву вагу або захворювання хребта, то в даній ситуації найчастіше розвивається двосторонній гонартроз 1 ступеня. Якщо ж в основі захворювання лежить травма або деякі професійні особливості, то в даній ситуації буде мати місце одностороннє ураження колінного суглоба.

Поразка суглоба з одного боку більш сприятливо щодо лікування, однак і прогресує такий стан швидше, ніж при двосторонньому процесі. Двосторонній гонартроз 1 ступеня більш сприятливий в плані прогнозу, проте лікування займає більше часу.

Класифікація гонартроза

Захворювання можна поділити за обсягом ураження (двосторонній або односторонній). Односторонній, у свою чергу, підрозділяють на правобічний гонартроз і гонартроз лівого колінного суглоба.

За ступенем тяжкості виділяють три стадії захворювання:

1. Гонартроз 1 ступеня (або стадії) не має клінічних проявів і виявляється тільки під час планового огляду або є випадковою знахідкою діагностів. Деформація для даної стадії не характерна.
2. Друга стадія гонартроза вже має деякі клінічні ознаки (біль після тривалої ходьби або статичного навантаження, деяка скутість при рухах). Обсяг активних рухів поступово обмежується за рахунок початкових змін і деформацій у суглобі.
3. Гонартроз третій стадії характеризується постійним больовим синдромом, видимої деформацією і практично повною втратою активних рухів в суглобі. Пасивні рухи утруднені. Ходьба на даній стадії неможлива.

Гонартроз 1 ступеня

Дана стадія гонартроза є найбільш сприятливою для пацієнтів. Патологічний процес може зупинитися на цьому етапі і надалі не прогресувати. Зміни в суглобі не доставляють пацієнтам незручностей і не обмежують їх соціальну активність. Двосторонній гонартроз 1 ступеня розвивається рідше, ніж його одностороння форма.

Основними симптомами, які можуть проявитися на даній стадії, є відчуття дискомфорту в колінному суглобі після довгої фізичної роботи, неінтенсивним ниючий біль, швидко проходить після періоду спокою. Залежно від того, який суглоб вражений, виділяють лівосторонню і правосторонню форми. Лівобічний гонартроз 1 ступеня розвивається переважно у лівш і характеризується болем в лівому колінному суглобі.

Правобічна форма зустрічається значно частіше. Страждають нею зазвичай жокеї, борці, важкоатлети, гімнасти. При проведенні профілактичної артроскопії правобічний гонартроз 1 ступеня діагностується у 40 відсотків населення.

Біль з`являється зазвичай вранці і проходить через кілька хвилин (наприклад, при проведенні зарядки).

У деяких випадках пацієнтів може турбувати хрускіт у суглобі, або тертя, що відчувається при пальпації суглоба (досить просто покласти руку на коліно і кілька разів його зігнути).

При грамотному розподілі праці і відпочинку гонартроз 1 ступеня колінного суглоба на даній стадії зупиняється. Або протікає, але досить повільно. Погіршення стану зазвичай спостерігається тільки через кілька років (залежно від режиму та виду праці).

У рідкісних випадках може розвинутися деформуючий гонартроз 1 ступеня. Дане явище зустрічається вкрай рідко. Розвиток цієї форми захворювання прогностично набагато гірше класичного течії.

Якщо є гонартроз 1 ступеня, лікування може не знадобитися.

2 стадія гонартроза

При прогресуванні захворювання, гонартроз переходить на нову стадію. 2 стадія (або ступінь) гонартроза характеризується більш інтенсивним больовим синдромом: якщо на першій стадії відзначалися тільки стартові болю (вранці або після тривалого відпочинку), то тут неприємні відчуття можуть з`явитися в будь-який час. Біль більш інтенсивна, складніше піддається купированию протизапальними засобами.

Через інтенсивності больового синдрому часто може спостерігатися атрофія м`язів ураженої кінцівки. Вона має місце через те, що пацієнти, шкодуючи хвору ногу, все менше намагаються її навантажувати.

Головним характерною ознакою 2 стадії є розвиток деформації в суглобі. Найчастіше пацієнти не можуть повністю розігнути зігнуту ногу. Пальпаторно можна визначити невідповідність суглобових поверхонь (при односторонньому гонартрозе при порівнянні зі здоровою ногою) або ощущаемое освіту з обох сторін (двосторонній гонартроз).

Гонартроз 3 ступеня тяжкості

Дана стадія є практично термінальній в перебігу захворювання, а пацієнти набувають групу інвалідності (якщо їх не можна прооперувати).

Больовий синдром набуває постійний характер і не купірується звичайними анальгетиками. Можливе застосування наркотичних препаратів (в стаціонарі).

Деформації стають видні неозброєним оком, а обсяг активних і пасивних рухів значно зменшується, аж до повної втрати. Можливий розвиток Х-образної та О-образної деформацій.

В ураженому суглобі можливий розвиток анкилозов, через що показана хірургічна корекція патології.

Суглобовий хрящ повністю зникає з порожнини суглоба. Тертя суглобових поверхонь стає більш відчутним.

У деяких випадках для третьої стадії гонартроза характерний розвиток блокади колінного суглоба - стану, при якому неможливо ні зігнути ногу, ні розігнути її.

Такі пацієнти потребують протезування суглоба.

Діагностика

Постановка діагнозу цілком залежить від скарг пацієнта, даних його анамнезу (життя, трудового), а також інформації, отриманої при огляді та за допомогою інструментальних методів.

Під час спільного огляду можна виявити виражена невідповідність суглобових поверхонь. При пальпації може відчуватися локальна болючість (у тому випадку, коли мають місце гонартроз 1 ступеня, синовит і бурсит).

Під час руху в суглобах орієнтуються на шум тріска або хрускоту при здійсненні руху.

Крім огляду необхідно визначити та обсяги рухів у суглобах. Обсяг активних рухів - ті рухи, що пацієнт може скоїти сам, а пасивні - за допомогою лікаря.

З інструментальних методів набули поширення рентгенографія ураженого суглоба і ендоскопічне дослідження. Рентгенографія дозволяє визначити стан суглобової щілини, а також виявити розвиваються ділянки деформації суглоба. Для того, щоб визначити гонартроз 1 ступеня, слід провести рентгенографію в першу чергу. Внутрішньосуглобова ендоскопія дозволяє визначити візуальні зміни на суглобових поверхнях. Слід пам`ятати, що ендоскопія - втручання полостное, і може завдати шкоди суглобу, а також спровокувати загострення процесу.

Лікування 1 і 2 ступенів гонартроза

Як і будь-яке захворювання, гонартроз вимагає певного підходу в лікуванні. Грамотно підібрана терапія повинна органічно поєднувати в собі немедикаментозні методи, лікарську підтримку і фізіопроцедури.

Якщо є гонартроз 1, 2 ступеня, лікування їх можна проводити в домашніх умовах або в стаціонарі - при значному загостренні. Все залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та клінічної картини. Зазвичай для цього застосовуються народні методи і лікарська підтримка.

Коли пацієнт пред`являє скарги на гонартроз 1 ступеня, лікування буде проводитися амбулаторно і включати в себе симптоматичну терапію - нестероїдні протизапальні засоби (препарати "Німесулід", "Моваліс") всередину і загальні заходи - дієта, загартовування, вітамінотерапія.

На другій стадії захворювання до перерахованих вище препаратів додають ін`єкційні протизапальні засоби та анальгетики (медикаменти "Диклофенак", "Трамадол"), а також засоби для відновлення синтезу синовіальної рідини (препарат "Гіалуронова кислота"). Не завадять і засоби, що містять в собі компоненти суглобового хряща - препарати "Хондроітин сульфат", "Дона".

Лікування 3 ступеня тяжкості

При погіршенні стану і виставленні діагнозу "гонартроз 3 ступеня тяжкості" консервативне лікування стає здебільшого неефективним (можливо ще використання наркотичних анальгетиків).

Для корекції суглобових порушень слід вдаватися до хірургічного лікування, зазвичай до протезування суглоба.

Дана операція дозволяє замінити обидві уражені суглобові поверхні (стегнової і великогомілкової) кісток. Показаннями до проведення подібної операції є стійке порушення рухів у суглобі, а також повністю зруйновані суглобові поверхні з втратою здатності до ходьби.

У деяких випадках (якщо пацієнт може не перенести подібну операцію або при відмові пацієнта від протезування) можливе видалення утворених кісткових наростів за допомогою артроскопа - пристрої, введеного в порожнину суглоба. Дане втручання менш травматично і може проводитися під місцевою анестезією.

Ускладнення гонартроза

При несвоєчасній діагностиці захворювання можливий розвиток деяких ускладнень. Серед них можна виділити ті, що впливають безпосередньо на уражену кінцівку, і ті, що будуть надавати дію на організм в цілому.

Гонартроз 1 ступеня не призводить до розвитку ускладнень і є найбільш сприятливою формою.

До місцевих ускладнень можна віднести розвиток тотального анкілозу (утворення єдиного зрощення між кістками), гангрену гомілки і стопи (може мати місце при попаданні судини між ураженими кістками і їх зрощенні із здавленням артерії). Можливо утиск проходять нервів з розвитком інтенсивного больового синдрому і порушенням функції кінцівки.

До тотальним ускладнень відноситься розвиток остеохондрозу, сколіозу (через неправильне розподілу навантаження на кінцівки), атрофії м`язів ураженої половини тіла. Часто має місце розвиток артритів (за рахунок перерозподілу навантаження) і гриж міжхребцевих дисків. При прогресуванні тотальних ускладнень можливо залучення і внутрішніх органів.

У деяких випадках може розвинутися больовий шок.

Профілактика гонартроза

Як і будь-яке захворювання, гонартроз 1 ступеня простіше попередити, ніж вилікувати.

До основних профілактичним заходам відносять здоровий спосіб життя, правильне харчування (насичене кальцієм, глюкуроновоюкислотою, вітаміном D), позбавлення від зайвої ваги, відмова від шкідливих звичок.

По можливості слід менше часу проводити на ногах. Рівномірний розподіл навантаження і режиму праці дозволяє запобігти перевантаженню суглоба і відстрочить розвиток захворювання.

Також необхідно частіше звертатися до лікаря з метою своєчасної діагностики захворювання і прийняття ранніх заходів.

Важливим є і лікування супутніх захворювань опорно-рухового апарату та метаболізму.

При дотриманні всіх вищезгаданих заходів ймовірність розвитку артрозу колінного суглоба вкрай мала. Високий ризик, однак, зберігається при обтяженому сімейному анамнезі (якщо були випадки розвитку захворювання у близьких родичів).