Економічне зростання, його види та фактори розвитку

За минуле століття розроблено чимало концепцій економічного зростання, причому основний наголос робиться на виявлення тих чи інших сторін самої системи забезпечення і його окремих факторів. Економічне зростання являє збільшення виробничої системи країни, що виражається у збільшенні ВВП або чистого продукту на підприємстві. В одних випадках він може проходити без значної зміни виробничих систем, в інших - супроводжуватися істотними вдосконаленнями у структурі та функціях всієї виробничої системи.

Економічне зростання першого типу характеризується значним збільшенням економічних ресурсів - виробництвом нових автодоріг, підприємств, електростанцій. Такий тип має назву - екстенсивний економічний ріст. Другим типом економічного зростання називається інтенсивне зростання, в цьому випадку зростання ВВП випереджає зростання збільшення кількості наявних економічних ресурсів. У свою чергу інтенсивний економічний ріст є однією з найважливіших складових благополучного суспільства, проте, перехід до нього вкрай непростий.

Способи впливу на економічне зростання мають прямі і непрямі чинники. При цьому прямими називаються фактори, які створюють можливість зростання. Прямі фактори пропозиції:

• якість і кількість природних ресурсів;
• якість і кількість трудових ресурсів;
• технологія і організація виробництва;
• обсяг основного капіталу;
• розвиток підприємницьких здібностей і їх рівень у сучасному суспільстві.

До непрямих факторів можна віднести умови, які дозволяють реалізувати можливі передумови до економічного зростання. Непрямими називаються фактори попиту та розподілу:

• податковий клімат в економіці;
• зниження ступеня монополізації ринку;
• ефективність кредитно-банківської системи;
• зростання споживчих, державних та інвестиційних витрат;
• можливості перерозподілу промислових ресурсів в економіці;
• розширення експортних поставок;
• діюча система розподілу доходів.

У той же час екстенсивний економічний ріст вважається найбільш простим типом росту, він забезпечує досить легкий шлях збільшення темпів господарського розвитку і дозволяє в найкоротші терміни досягти збільшення економічного потенціалу країни. Екстенсивний економічне зростання практично завжди передує інтенсивному росту. Це і є найважливіші показники економічного росту, вони тісно переплетені між собою і має особливу значущість для повноцінної реалізації виробничого потенціалу.

На сьогоднішній день існують дві теорії більш чи менш пояснюють показники економічного зростання: неокейнсианская і неокласична. Обидві теорії економічного зростання володіють кардинально різними концепціями щодо економічної ситуації в країні. Неокласики вважають ринок механізмом, здатним вирішувати всі існуючі проблеми в країні. Кейнсіанці в свою чергу стверджують, що ринковий механізм вкрай повільний і може вивести економіку на новий рівень ще дуже не скоро.

Кейнсіанської теорії слідували уряди багатьох держав у післявоєнний час, але в міру того як економічне зростання переходив на новий рівень, виявилися і негативні сторони стимулювання сукупного попиту. Пропозиція не могло встигнути за сильно завищеними попитом, стали зростати ціни та інфляція набула загрозливих розмірів. Тому вісімдесяті роки ознаменувалися тим, що більшість країн звернули свою увагу на позицію неокласиків.

Судячи з того, що проблеми економічного розвитку і зростання набувають в Росії все більшої актуальності, надалі цілком можливо процвітання абсолютно нових ефективних напрямків розвитку виробництва, досягнення більш високих темпів економічного зростання, і як наслідок, підвищення матеріального добробуту російських громадян.