Міжнародна валютна система

Міжнародна валютна система - це сукупність певних законодавчих актів та правил, що регулюють роботу на зовнішніх валютних ринках центральних банків, що забезпечують емісію грошових засобів. Завданням основних положень, якими вони керуються у своїй діяльності, є полегшення процесів зовнішніх торгових операцій в такій мірі, щоб всі учасники угоди мали максимальну вигоду. Ефективність світової торгівлі повинна сприяти процвітанню задіяних у ній економічних систем.

Міжнародна валютна система була складена історично шляхом організації грошових взаємин між різними країнами. Її основні принципи закріплені в домовленостях, існуючих на міждержавних рівнях. Поява і подальша еволюція міжнародної валютної системи свідчить про об`єктивне розвитку функції інтернаціонального капіталу, яка вимагає певних умов в рамках світової грошової сфери.

Господарські зв`язки між різними країнами без чіткої системи фінансових взаємовідносин неможливі. Під ними розуміються економічні розрахунки, які безпосередньо пов`язані з функціонуванням світової валюти. Господарські взаємовідносини між державами вельми різноманітні. До них можна віднести зовнішньоторговельні зв`язки, туризм, обмін науковими відкриттями, міграцію капіталу, пропозиція позик і т.д.

Міжнародна валютна система, виконуючи функцію світових грошових коштів, які служать критерієм вартості товару, є засобом накопичення, платежу та обігу. Основне завдання, яке вона виконує, полягає в опосредовании міжнародних розрахунків.

Міжнародна валютна система є складовою низки входять до неї конструктивних компонентів. Основними з них є:

- домовленістю між країнами-

- валютно-фінансові міждержавні організації-

- грошовий світової товар-

- курс валют-

- міжнаціональна ліквідність.

Міжнародна валютно-фінансова система включає до свого складу різні фонди та організації. Ці структури об`єднують безліч держав, національних товариств та інститутів, створених для досягнення загальних цілей, що відносяться до політики, економіки, соціальній сфері, культурі, науці і т.д.

Організації міжнародного типу утворюють власні фонди, мета використання яких - багатопланові координаційні дії всіх країн. Цей процес стає можливим після підписання угод, дія яких спрямована на ведення єдиної фінансової, валютної і кредитної політики держав-учасниць. До таких міжнародних організацій належать такі: МІБ, МЗЕЗ, МБРР, МВФ, ООН зі всіма її інститутами, МАГАТЕ, ВФНР та ін.

Світовий грошовий товар може бути прийнятий до розрахунку в будь-якій державі в якості засобу, компенсуючого вивезені з країни багатства. Він обслуговує міжнародні взаємини. Спочатку в якості міжнародних засобів розрахунку використовувалося золото. З плином часу йому на зміну прийшли валюти провідних держав світу. На даний момент набули поширення фідуціарні або композиційні гроші (СДР, ЕКЮ). Їх використання засноване на довірчих відносинах до емітента.

Валюта не відноситься до якого-небудь нового виду грошових коштів. Це особливий спосіб їх функціонування. Національні грошові кошти, які виступають в опосередкування кредитних і міжнародних зв`язків, автоматично стають валютою. Її вартість визначається у співвідношенні з грошовою одиницею іншої країни. На величину валютного курсу роблять свій вплив певні фактори. До них відносяться:

- платоспроможність держави-

- пропозиція і попит на ринку валют-

- сальдо платіжного балансу-

- інфляція.