Еволюція світових валютних систем коротко. Етапи еволюції світової валютної системи

Еволюція світових валютних систем направляється відтворювальними показниками. Вона визначається основними стадіями розвитку не тільки світового, а й національного господарства. Часом принципи світової валютної системи починають суперечити структурі світового господарства, що не відповідати розподілу ресурсів між основними центрами. Це призводить до виникнення кризи МВС. Валютні протиріччя виникають як результат невідповідності структурних принципів світової механізму мінливих умов виробництва, торгівлі та розподілу світових сил. Еволюція світових валютних систем, коротко про яку буде написано нижче, визначається потребами національної і світової економік, необхідністю зміни розстановки сил. Тільки гнучкість і мінливість, здатність адаптуватися до ситуації фінансових інструментів і дали основу для існування і розвитку сучасного суспільства.

Основні елементи: еволюція світової валютної системи

МВС подолала тернистий шлях свого формування перед тим, як прийняти сучасний формат. За всю свою тривалу історію розвитку принципи системи змінювалися 4 рази, що супроводжувалося рішенням відповідної міжнародної конференції. Зміною піддавалося і назва самої структури, яке починало відповідати назві міста, в якому проводилася конференція.

Розглянемо етапи еволюції світової валютної системи:

• Паризька система 1867, відома як «золотий стандарт». Для кожної національної валюти було властиво золотий вміст, відштовхуючись від якого проводився обмін на інші валюти або золото. Мав місце плаваючий валютний курс.
• Генуезька система 1922 року, відома як «золотодевізний стандарт». Крім золотого запасу, кожна валюта світу підкріплювалася валютою провідної економічної країни, переважно англійською фунтом стерлінгів.
• Бреттон-Вудська система 1944, відома як «доларовий стандарт». Передумовою до формування системи став активний розвиток Америки в повоєнний період. Золото використовувалося в обмеженій кількості.
• Ямайська система 1976 - 78 років, відома як «стандарт спеціальних заходів кредитування». СДР виступав у форматі активів (спеціалізовані записи на рахунках МВФ). Введення СДР пояснюється прагненням усіх країн світу забезпечити собі стабільність в аспекті міжнародних взаєморозрахунків.

«Золотий стандарт»

Еволюція світових валютних систем почалася з «золотого стандарту», який діяв з 1867 року по 20-і роки 20 століття. Формування фінансової структури мало стихійний характер. Основним поштовхом для паризької МВС послужила промислова революція 19 століття і розширення міжнародної торгівлі за золотомонетному стандарту. Основними характеристиками фінансової системи були наступні положення:

• Фіксований золотий підкріплення національних валют.
• Роль загального платіжного засобу і світових грошей виконувало золото.
• Банкноти емісійних ЦП мінялися на золото без обмежень. В основі обміну лежали золоті паритети. Відхилення валютного курсу допускалося в межах монетарних паритетів, що сформувало фіксований курс.
• У міжнародному обороті поряд із золотом визнавали фунт стерлінгів.
• Внутрішньо пропозиція грошей відповідало золотому запасу держави, що в автоматичному порядку регулювало платіжний баланс держав.
• Недолік платіжних балансів перекривався золотом.
• Між державами пересування золото було вільним.

Цей етап розвитку не найефективніший, чи не вершина, яку досягла в кінцевому рахунку еволюція світової валютної системи. Паризька валютна система страждала від недотримання правил учасниками світового фінансового ринку. Перетікання золота між державами не завжди мало місце. Англія утримувала позицію головного фінансового держави, регулювала не тільки банківський відсоток, але і золоті потоки. Основною причиною успішного розвитку «золотого стандарту» була чи не його ефективність як системи, а спокійний розвиток економіки світу в довоєнні періоди.

«Золотодевізний стандарт»

Етапи еволюції світової валютної системи включають панування «золотодевізного стандарту», який мав місце з 1922 року по 30-і роки. Після того як Перша світова війна вичерпала себе і всі зовнішньоекономічні зв`язки між країнами були відновлені, з`явилася необхідність сформувати нову МВС. На конференції в Генуї піднімалося питання про те, що у капіталістичних країн недостатньо золота для врегулювання відносин в сегменті зовнішніх торгових розрахунків та інших операцій. Крім золота і англійського фунта було прийнято рішення ввести в обіг американський долар. Дві валюти взяли на себе роль міжнародного платіжного інструменту і отримали звання девизного. Систему взяли Німеччина та Австралія, Данія і Норвегія. За своїм принципам система практично повністю відповідала своїй попередниці, Паризької системі. Золоті паритети зберігалися, а роль світових грошей як і раніше була довірена золоту. При цьому еволюція світових валютних систем призвела до того, що певні національні банкноти змінювалися не так на золото, а на інші валюти, іменовані девізами, які вже потім обмінювалися на золоті злитки.

Формування перших залежностей

Світові валютні системи та їх еволюція, зокрема прийняття «золотодевізного стандарту», призвели до формування перших залежностей одних країн від інших. Існувало всього два формати обміну національної валюти на золото. Це прямий, призначений для фунтів і доларів, які грали роль девізів, і непрямий, для інших валют всередині даної системи. У цій МВС застосовувався зведений плаваючий валютний курс. За рахунок використання валютних інтервенцій, держави світу були зобов`язані підтримувати будь-які відхилення національної валюти. Саме розподіл золотовалютного запасу між державами лягло в основу формування взаємозв`язків.

Золотодевізний стандарт недовго був основний МВС. Після ліквідації кризи 1929 - 1922 років, система повністю була знищена. Уже в 1931 році Великобританія повністю відреклася від золотого стандарту і девальвувала фунт стерлінгів. В результаті ряді європейських держав, у тому числі в Індії, в Єгипті і в Малайзії, стався крах національних валют через сильну взаємозв`язку з Англією в економічному плані. У 1936 році від золотого стандарту відмовилися Японія і Франція. У 1933 році, в Америці, паралельно відмови від обміну банкнот на золото, був заборонений вивіз останнього закордон і мала місце девальвація долара на близько 41%. Цей період, який еволюція світових валютних систем запам`ятає надовго, став моментом переходу до валютного обігу нерозмінних на золото грошей, іншими словами, кредитних коштів.

«Доларовий стандарт»

У місті Бреттон-Вуді в 1944 році на міжнародній конференції зібралися 44 країни світу. Була досягнута домовленість про формування структури кореллірованних валютних курсів регульованого типу. Система проіснувала з 1944 року по 1976 рік. Її основними характеристиками були:

• Роль світових грошей дісталася золоту. Паралельно використовувалися такі валюти, як долар і фунт.
• Сформовані фінансові організації міжнародного типу: Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) і Світовий банк реконструкції та розвитку (МБРР). Основне завдання організацій полягала в регулюванні фінансових відносин у світі між країнами-членами системи. Всі держави-учасниці МВФ автоматично виступали в ролі членів Світового банку.
• Введена система коректованих курсів, яка дозволяла або утримувати курс на одному рівні, або коригувати його за попереднім погодженням з МВФ. Планувалося встановити курси на тому рівні, який би дозволяв державам ефективно розвиватися за рахунок переваг міжнародної торгівлі та перетікання капіталів. При відсутності можливості реалізувати дану програму, курси переглядалися.
• Прив`язка долара до золота. Еволюція світової валютної системи (коротко розглядається в даній статті) призвела до того, що всі країни прагнули мати доларовий запас. Право здійснювати обмін валюти на дорогоцінний метал мала тільки Америка за ціною 35 доларів за унцію. Інші держави оголошували курси своїх валют в золоті або доларах, підтримуючи їх шляхом покупки або продажу тих самих доларів в рамках валютного ринку.
• Формування фонду міжнародних резервів. Резервний внесок кожної держави визначався обсягами міжнародної торгівлі і відповідав 1/4 золота чи доларів і 3/4 національної валюти. Саме частка у фонді безпосередньо впливала на допустимий обсяг позики іноземної валюти у МВФ.

Ситуація в світі в період «доларових стандарту»

Еволюція світових валютних систем, коротко яку можна розглянути на прикладі панівних у часі стандартів, привела до того, що в період «доларового стандарту» напрям розвитку економіки світу стали задавати держави «великої сімки». На них припадало близько 44,8% голосів. Америці належало 18%, а Росії - 2,8%. Це сформувало ту особливість, що Америка та інші держави «сімки» могли безпосередньо впливати на прийняття чи відхилення будь-яких рішень. З моменту появи даної структури було виділено чималу кількість матеріальних ресурсів на розвиток значної кількості країн.

Еволюція світової валютної системи: таблиця структури позик в період «доларового стандарту»

Незважаючи на перспективи системи, вона не протрималася довго в зв`язку з кардинальними відмінностями національної економіки від світової. Початок падіння системи дав дефіцит платіжної системи Америки, яка передавала долари у вигляді резервної світової валюти. До 1986 року зовнішній дефіцит США дорівнював 1 мільярду доларів. Незважаючи на терпимість ситуації, явище мало свої наслідки. У 1971 році президент Ніксон відмовляється від прив`язки національної валюти до золота, так як в суспільстві очікують девальвацію валюти і починають активно скуповувати золото, яке Америка, відповідно до прийнятих зобов`язань, змушена продавати. Долар відпущений у вільне плавання, епоха «доларового стандарту» повністю вичерпала себе.

«Стандарт спеціальних заходів кредитування»

Еволюція світової валютної системи, коротко про яку йде мова в статті, не стала стояти на місці, і на зміну «доларовому стандарту» прийшов «стандарт спеціальних заходів кредитування». Він був прийнятий в період з 1976 року по 1978 рік і активно використовується сьогодні. Основними характеристиками Ямайської валютної системи можна вважати наступні положення:

• Капітальний відмова від золотого стандарту.
• Демонетизація золота прийнята офіційно. Роль дорогоцінного металу як світового платіжного засобу анульована.
• На золоті паритети введена заборона.
• Центробанки зберегли право на купівлю та продаж золота як звичайного товару за ціною, встановленою на вільному ринку.
• Прийняття стандарту СДР, який міг застосовуватися як світові гроші, а також використовуватися в ролі бази для розрахунку курсу валют, офіційних активів. СДР активно використовується для розрахунків міжнародного типу за рахунок записів на рахунках і як розрахункова одиниця МВФ.
• Роль резервних валют отримали американський долар і ФРН марка, фунт стерлінгів і швейцарський франк, японська ієна і французький франк.
• Валютний курс плаваючий, формується на валютному ринку за рахунок попиту та пропозиції.
• Держави мають право самостійно встановлювати режим для курсу національної валюти.
• Рамки коливань курсів валют не контролюються.
• Формування замкнутих блоків валютного формату, які прийнято вважати учасниками МВФ, стало законним. Яскравий приклад даної категорії освіти - це Європейська Валютна Система (ЕВР).

Світова валютна система: її еволюція нелінійного типу

Світові валютні системи в порядку їх виникнення призвели до формування європейської валютної системи, яка виступає в ролі сукупності економічних відносин, що мають зв`язок з функціонуванням національних валют у межах європейської економічної інтеграції. ЄВС - це важлива складова всієї МВС. У структуру входить три основних складових:

• ЕКЮ стандарт, прийнятий в 1979 році, який визначив нову форму резерву ЕКЮ, який виступає у форматі тандему з 12 європейський валют.
• Вільний плаваючий курс з діапазоном відхилень у межах 15%, як у бік збільшення, так і у бік зменшення. Сформований механізм валютних курсів та інтервенцій.

Штучно створені лічильні одиниці за типом СДР і ЕКЮ не можуть використовуватися в якості реальної валюти, що виникає як підсумок інтеграції ряду держав. З 1999 року, 11 держав з 15 погодилися на введення в оборот єдиної грошової одиниці - євро. Уже в 2002 році країни, що дали згоду на прийняття нової валюти, повністю інтегрувалися в європейську зону і повністю відмовилися від своєї валюти.

Яким критеріям повинні відповідати учасники «зони євро»?

Еволюція світової валютної системи, в хронологічній послідовності яка розглянута вище, має не тільки лінійну структуру. Відгалуженням стала ЄВС, до якої може приєднатися будь-яка з країн світу, яка буде відповідати ряду критеріїв:

• Зростання інфляції в країні не повинен більше ніж на 1,5% перевищувати значення ідентичного показника на території трьох держав з мінімальним зростанням вартості товарів і послуг.
• Дефіцит бюджету в країні має бути менше 3% ВВП.
• Державний борг повинен знаходиться в межах 60% ВВП.
• Курс національної валюти протягом 2 років не повинен перетинати коридор, встановлений стандартами ЄВС (+/- 15%).

Валютна система, властива промислово розвиненим державам, контролює не тільки грошово-розрахункові операції, а й внутрішні грошові потоки. Це є найбільш практичним рішенням в сучасному світі. При цьому, еволюція світових валютних систем і сучасні валютні проблеми щільно взаємопов`язані, так як беруть свій початок у одного витоку.

Зв`язок МФС і національних фінансових систем

Еволюція світових валютних систем, коротко яка розглянута в даній статті, почалася зі стихійно функціонуючої структури, що базується на золотому запасі, і поступово модернізувалася в цілеспрямовану і регульовану структуру, в основі якої лежать паперово-кредитні матеріальні ресурси. Розвиток МВС йде крок у крок, з діапазоном в 10 років, з домінуючими етапами становлення національних грошових структур. У внутрішній економіці фінансові структури поступово трансформувалися з золотомонетного стандарту в золотослітковий, потім в золотодевізний і нарешті прийшли до паперово-кредитній системі, де основна роль належить саме кредитним коштам.

Підіб`ємо разом того, якими були світові валютні системи. Таблиця, представлена вище, дозволить відстежити основні етапи еволюції.