Управління необоротні активи підприємства і його діловою активністю

Відповідно до сучасної теорії менеджменту управління необоротні активи підприємства (ВА) є найважливішим елементом всієї стратегії управління, яка реалізується тим чи іншим суб`єктом, що ведуть господарську діяльність. Вона полягає в підтримці такого режиму, при якому відбувається своєчасне оновлення фінансових ресурсів і необхідний рівень ефективності їх використання в інтересах бізнес-діяльності. Політика управління в цій сфері будується в кілька етапів, основними з яких є:

- аналіз активів, який передбачає:

а) вивчення динаміки зміни обсягу ВА, у зіставленні з динамікою зміни обсягів виробництва та реалізації продукції,

б) дослідження їх складу та факторів зміни структури,

в) оцінка зношеності ВА,

г) визначення періоду обороту і швидкості оновлення ВА,

д) оцінка ефективності використання ВА.

- проведення оптимізації обсягу і структури ВА-

- діяльність по своєчасному оновленню ВА і встановленню вартості цього обновленія-

- управління необоротні активи підприємства з точки зору пошуку нових способів і резервів забезпечення їх ефективного використання.

Важливою частиною всієї політики управління є також підвищення ділової активності фірми, підприємства чи установи. Така діяльність, як управління діловою активністю підприємства, являє собою систему взаємопов`язаних і взаємозалежних економічних процесів і показників, що відображають всі сторони господарської діяльності. Його можна представити у вигляді 3 блоків - процес управління маркетинговою діяльністю, виробництвом і збутом виробленої продукції. Без аналізу та оцінки споживачів підприємство не зможе в точної мірою скласти виробничу програму. Плани і кошториси, засновані на недостовірній інформації, будуть носити імовірнісний характер-вони не будуть мати економічної цінності і можуть призвести до «затоварювання» продукцій не користується попитом.

Саме тому це управління можна розглядати як компонент діяльності, яка передбачає управління необоротні активи підприємства в цілому. Детермінується це тим, що, наприклад, простої, втрати сировини і матеріалів (шлюб), неефективне використання власних і позикових коштів - все це здатне привести підприємства до збільшення витрат, і як наслідок можливі зниження прибутку і отримання збитку. Управління збутом передбачає аналіз і оцінку конкурентоспроможності продукції, що випускається. Тобто, дослідження аналогічної продукції, виявлення вразливостей конкурентів з метою недопущення даних недоліків у своїй продукції. Розробку цінової політики, що включає задоволення споживачів різного достатку (виробництво продукції від «економ» - до «vip» класу). Іншим напрямком служить аналіз і оцінка розрахунків з покупцями (споживачами). Від швидкості обігу коштів у розрахунках залежить потреба підприємства у фінансових ресурсах. Чим менше коштів осідає в дебіторської заборгованості, тим швидше ці кошти повертаються в оборот і приносять додатковий прибуток. Збільшення тривалості оборотності коштів у розрахунках призводить до дефіциту грошових коштів, і як наслідок виникає необхідність у залученні додаткових джерел фінансування, якими найчастіше стають дорогі кредити.

Блоки процесів регулювання ділової активності взаємопов`язані і взаємозалежні. Від того, наскільки якісно проведені маркетингові дослідження, залежить реалізація виробленої продукції. А попит на товари і послуги можливий за умови випуску продукції відповідної якості.

Функції даного виду управління полягають у:

1. постановці цілей діяльності підприємства-

2. плануванні їх достіженія-

3. розробці нормативів використання ресурсів-

4. забезпеченні умов для виконання цілей розвитку підприємства-

5. стимулюванні працівників і персоналу підприємства для досягнення поставлених цілей і завдань-

6. плануванні та розподілі ресурсів у просторі та часу-

7. обліку результатів досягнення мети, аналіз і регулювання відхилень.

Слід розуміти, що управління активністю не зводиться лише до розробки заходів щодо усунення уповільнення оборотності активів і капіталу, а включає в себе величезний комплекс зусиль по взаємодії управлінського персоналу і виробничих підрозділів.

Це ж можна віднести і до такого виду діяльності, як управління грошовими активами підприємства, що є частиною функцій управління активами. Це управління покликане забезпечити підвищення інвестиційного потенціалу підприємства. Головним змістом управління виступає підтримання здатності підприємства негайно розрахуватися з усіма наявними зобов`язаннями, тобто забезпечення платоспроможності.

Головна мета такого управління полягає у формуванні значного обсягу грошових активів. Управління необоротні активи підприємства в контексті цього завдання є необхідним інструментом максимізації величини середнього залишку, так як дана задача може бути вирішена на основі комплексної економії і підвищення ефективності роботи всіх ланок виробництва та інших служб підприємства.