"Схід" - ракета-носій. Перша ракета "схід"

Друга світова війна, крім того, що принесла величезну кількість незліченних жертв і руйнувань, призвела до науково-промислової та технологічної революції. Післявоєнний переділ світу вимагав від головних конкурентів - СРСР і США - розробляти нові технології, розвивати науку і виробництво. Уже в 50-х роках людство вийшло в космос: 4 жовтня 1957 перший космічний апарат з лаконічною назвою «Супутник-1» облетіла планету, возвестив початок нової епохи. Через чотири роки першого космонавта на орбіту доставила ракета-носій «Схід»: Юрій Гагарін став підкорювачем космосу.

Передісторія

Друга світова, всупереч сподіванням мільйонів людей, світом не закінчилася. Почалося протистояння Західного (на чолі з США) і Східного (СРСР) блоків - спочатку за домінування в Європі, а потім в усьому світі. Вибухнула так звана «холодна війна», в будь-який момент загрожувала перерости в гарячу стадію.

Зі створенням атомної зброї постало питання про найбільш швидких способах його доставки на величезні відстані. Радянський Союз і США зробили ставку на розробку ядерних ракет, здатних в лічені хвилини завдати удару по противнику, що знаходиться на іншому краю Землі. Проте паралельно боку виношували амбітні плани освоєння ближнього космосу. У результаті була створена ракета «Схід», Гагарін Юрій Олексійович став першим космонавтом, а СРСР захопила лідерство в ракетній сфері.

Битва за космос

У середині 1950-х у США була створена балістична ракета «Атлас», а в СРСР - Р-7 (майбутній «Схід»). Ракета створювалася з великим запасом по потужності і вантажопідйомності, що дозволяло її використовувати не тільки для руйнування, а й в творчих цілях. Не секрет, що провідний конструктор ракетної програми Сергій Павлович Корольов був прихильником ідей Ціолковського і мріяв про підкорення і освоєнні космосу. Можливості Р-7 дозволяли відправляти супутники і навіть пілотовані апарати за межі планети.

Саме завдяки балістичним Р-7 і «Атлас» людство змогло вперше побороти земне тяжіння. При цьому вітчизняна ракета, здатна доставляти до мети 5-тонний вантаж, володіла великими резервами щодо вдосконалення, ніж американська. Це, в сукупності з географічним розташуванням обох держав, визначило різні шляхи створення перших пілотованих космічних кораблів (ПКК) «Меркурій» і «Схід». Ракета-носій в СРСР отримала таку ж назву, як і ПКК.

Історія створення

Розробка корабля почалася в ОКБ С. П. Корольова (нині РКК «Енергія») восени 1958 року. Щоб виграти час і «утерти ніс» США, в СРСР пішли по найкоротшому шляху. На етапі конструювання розглядалися різні схеми кораблів: від крилатою моделі, що дозволяла здійснювати посадку в заданому районі і мало не на аеродромах, до балістичної - у формі сфери. Створення крилатої ракети з високою вантажопідйомністю було пов`язане з великим обсягом наукових досліджень, в порівнянні зі сферичною формою.

За основу була взята недавно сконструйована для доставки ядерних боєголовок міжконтинентальна ракета (МР) Р-7. Після її модернізації і народився «Схід»: ракета носій і однойменний пілотований апарат. Особливістю корабля «Восток» стала роздільна система посадки апарату і космонавта після його катапультування. Дана система призначалася для аварійного покидання корабля на активній ділянці польоту. Це гарантувало збереження життя, незалежно від того, куди здійснювалася посадка - на тверду поверхню або акваторію.

Конструкція ракети-носія

Для виведення корабля-супутника на орбіту навколо Землі на базі МР Р-7 була розроблена перша ракета «Схід» для цивільних цілей. Її льотно-конструкторські випробування в безпілотному варіанті почалися 5 травня 1960, а вже 12 квітня 1961 року вперше відбувся політ людини в космос - громадянина СРСР Ю. А. Гагаріна.

Була задіяна триступенева конструкційна схема з використанням на всіх щаблях рідкого палива (гас + рідкий кисень). Перші два ступені складалися з 5 блоків: одного центрального (максимальний діаметр 2,95 м- довжина 28,75 м) і чотирьох бічних (діаметр 2,68 м- довжина 19,8 м). Третя з`єднувалася стрижнем з центральним блоком. Також з боків кожного ступеня стояли кермові камери для маневрування. У головній частині монтувався ПКК (надалі - штучні супутники), прикритий обтічником. Бічні блоки обладнані хвостовими рулями.

Технічні характеристики носія «Схід»

Ракета мала максимальний діаметр 10,3 метра при довжині 38,36 метра. Стартова маса системи досягала 290 тонн. Розрахункова маса корисного вантажу майже втричі перевищувала американський аналог і дорівнювала 4,73 тонни.

Тягові зусилля розгінних блоків в порожнечі:

• центральний - 941 кН;
• бічні - по 1 МН;
• Третій ступінь - 54,5 кН.

Конструкція ПКК

Пілотована ракета «Схід» (Гагарін в якості пілота) складалася з спускається апарату у вигляді сфери зовнішнім діаметром 2,4 метра і виділень приладно-агрегатного відсіку. Теплозащитное покриття спускається апарату мало товщину від 30 до 180 мм. У корпусі передбачені вхідний, парашутний і технологічний люки. У спусковому апараті знаходилися системи електроживлення, терморегулювання, управління, життєзабезпечення та орієнтації, а також ручка управління, засоби зв`язку, пеленгації та телеметрії, пульт космонавта.

У приладно-агрегатному відсіку розташовувалися системи управління та орієнтації руху, енергоживлення, УКВ-радіозв`язку, телеметрії, програмно-тимчасове пристрій. На поверхні ПКК розміщувалися 16 балонів з азотом для використання системою орієнтації і киснем для дихання, холодні навісні радіатори з жалюзі, датчики Сонця і двигуни орієнтації. Для сходу з орбіти призначалася гальмівна рухова установка, створена під керівництвом А. М. Ісаєва.

Залюднений модуль складається з:

• корпусу;
• гальмівного двигуна;
• катапультируемое крісла;
• 16 газових балонів системи життєзабезпечення і орієнтації;
• теплозахисту;
• приладового відсіку;
• вхідного, технологічного і службових люків;
• контейнера з їжею;
• комплексу антен (стрічкових, загальною радіозв`язку, системи командної радіозв`язку);
• кожуха електрораз`емов;
• стяжний стрічки;
• системи запалювання;
• блоку електронної апаратури;
• ілюмінатора;
• телевізійної камери.

Проект «Меркурій»

Незабаром після успішних польотів перших штучних супутників Землі в американських ЗМІ щосили рекламувалося створення пілотованого космічного корабля «Меркурій», навіть називалася дата його першого польоту. У цих умовах вкрай важливо було виграти час, щоб вийти переможцем у космічній гонці і одночасно продемонструвати світу перевагу тієї чи іншої політичної системи. У підсумку запуск ракети «Схід» з людиною на борту сплутав амбітні плани конкурентів.

Розробка «Меркурія» розпочалася в компанії «Мак Доннел Дуглас» в 1958 році. 25 квітня 1961 відбувся перший запуск безпілотного апарату по суборбітальній траєкторії, а 5 травня - перший пілотований політ астронавта А. Шепарда - теж по суборбітальній траєкторії тривалістю 15 хвилин. Тільки 20 лютого 1962, через десять місяців після польоту Гагаріна, відбувся перший орбітальний політ (3 витка тривалістю близько 5:00) астронавта Джона Гленна на кораблі «Френдшір-7». Для суборбітальних польотів використовувалася ракета-носій «Редстоун», а орбітальних - «Атлас-Д». До того часу в активі СРСР був добовий політ в космос Г. С. Титова на кораблі «Восток-2».

Характеристики жилих модулів

«Схід» - ракета в майбутнє

Крім п`яти випробувальних запусків кораблів цього типу, було здійснено шість пілотованих польотів. Надалі на базі «Сходу» створили кораблі серії «Восход» в трьох- і двомісному варіантах, а також супутники-фоторозвідники «Зеніт».

Радянський Союз першим запустив у космос штучний супутник Землі і космічний корабель з людиною на борту. Спочатку світ прийняв слова «супутник» і «космонавт», але з часом за кордоном їх витіснили англомовні «сателіт» і «астронавт».

Висновок

Космічна ракета «Схід» дозволила відкрити для людства нову реальність - відірватися від землі і дотягнутися до зірок. Незважаючи на неодноразові спроби принизити значення польоту першого в світі космонавта Юрія Олексійовича Гагаріна 12 квітня 1961, ця подія ніколи не померкне, оскільки є однією з найяскравіших віх всієї історії цивілізації.