Ракета "союз". Запуск ракети "союз"

Вперше ракета «Союз» з пілотованим кораблем була запущена 23.04.1968 р Пілотував її льотчик-космонавт Володимир Комаров. Протягом усього польоту виявлялося безліч недосконалостей в конструкції. Через добу після запуску у корабля відмовила система порятунку при спуску апарату з орбіти. Корабель з космонавтом всередині розбився об землю. З такого трагічного інциденту почався шлях космічного корабля, який став згодом космічним довгожителем. У статті мова піде про ракеті-носії «Союз».

Історія створення

«Союз» є триступеневої ракетою-носієм (РН). Вона призначалася для запуску на орбіту Землі пілотованих кораблів «Союз», автоматизованих апаратів «Космос».

Почався процес створення 20.05.1954 р з постанови про розробку міжконтинентальної балістичної ракети. Керівниками процесу розробок були Д. І. Козлов і С. П. Корольов. Основою для нового РН були «Схід» і «Р-7А». Конструювання почалося в 1953 році.

Для відпрацювання всіх характеристик в 1955 році почалося будівництво випробувального полігону. Було прийнято рішення створити його в Казахстані у залізничної станції Тюра-Там. Сьогодні це відомий всім космодром Байконур.

Тільки після успішного створення РН «Схід», «Схід» С.П. Корольов почав розробку абсолютно нового напрямку космонавтики. Він приступив до створення пілотованих кораблів (ПК) з побутовим відсіком на борту. Запускати ПК повинна була ракета «Союз».

Створили її на базі РН «Восход». Істотної модернізації був схильний блок третин ступені. Це дозволило підвищити енергетичні характеристики апарату.

Конструкція

Ракета «Союз» зовні має відмінні риси в конструкції. Її легко впізнати по чотирьох бічних блокам конічної форми, що розташовуються на першому ступені.

Довжина залежить від типу ПК, але вона не перевищує показник в 50,67 метра. Початкова маса повинна бути менше 308 тонн із загальною вагою палива в ній 274 тонн.

Складові частини:

• 1-й ступінь включає чотири стартових прискорювача;
• 2-я - це центральний блок «А»;
• Третій - це блок «Б»;
• система аварійного порятунку;
• адаптер корисного вантажу;
• головний обтічник.

Космічна ракета «Союз» здатна вивести на орбіту вантаж до 7,1 тонни.

Паливо

У всіх трьох ступенях РН використовується одне і те ж паливо. Їм виступає реактивний гас Т-1. Окислювачем є рідкий кисень. Він не токсичний, однак у високому ступені пожароопасен і вибухонебезпечний.

Для роботи допоміжних систем апарат заправлений незначною кількістю рідкого азоту, перекису водню.

Модифікації РН

Ракета «Союз» дала життя і іншим своїм модифікаціям:

• «Союз-Л» - для відпрацювання місячної кабіни. Її запуски проводилися з космодрому Байконур в 1970-1971 рр.
• «Союз-М» - все запуски проводилися з космодрому Плесецьк в 1971-1976 рр. Вперше з її допомогою вивели на орбіту корабель, а після стали застосовувати для запуску разведспутніков Зеніт «Оріон».
• «Союз-У» - призначена для запуску на орбіту безлічі космічних кораблів (пілотованих, вантажних). Відрізняється від базової конструкції більш потужними двигунами 1-й і 2-й ступені. По сьогоднішній час скоєно близько 770 запусків.
• «Союз-2» - модифікація від типу У. У проекті носить назву «Русь».
• «Союз-СТ» - заснована на базі типу 2. Вона забезпечує комерційні запуски з космодрому Куру.

Історія запусків

З 1966 по 1976 вироблено 32 запуску, з яких 30 пройшли успішно. Вперше РН стартувала 28.11.1966 р, в результаті чого на орбіту вивели безпілотний корабель. Останній раз ракета «Союз», фото якої представлені, злетіла 14.10.1976 року, вивівши на орбіту транспортний корабель.

Всі запуски вироблялися з Байконура. Для цього використовувалися стартові майданчики №1, №31.

Запуск ракети «Союз» був відзначений двома катастрофами, перша з яких відбулася 14.12.1966 року. Проблеми почалися при підготовці до запуску, коли на бічному блоці не спрацював пірозапал. Автоматика не спрацювала, ракета залишилася стояти. Поки зливалося паливо, спрацювала система аварійного порятунку, яка весь цей час була в робочому режимі і стежила за станом корабля. Причиною включення системи було те, що Земля при обертанні змінила кут, а разом з нею його змінила і ракета. Екіпаж у цей час стояв біля підніжжя РН.

У частині ракети, що залишилася на землі, загорівся теплоносій. Це призвело до подальшим вибухів. Основна маса людей встигла покинути територію. Загинув одразу майор Коростильов, який сховався за стіну і задихнувся від диму. На другий день загинуло два солдати.

Друга катастрофа сталася 05.04.1975 року. На борту ПК знаходилися В.Г. Лазарєв і О.Г. Макаров. Вони здійснювали по другому польоту в космос. Неполадки почалися при виведенні ПК на орбіту, автоматика справила аварійне відділення. При цьому була набрана висота в 150 кілометрів.

Корабель потрапив на схил гори поблизу міста Горно-Алтайська. Він покотився по схилу і дивом зачепився за дерево, що росло біля краю прірви. Космонавти вижили завдяки тому, що не справили відстрілу парашута. Евакуювали космонавтів за допомогою вертольота. Їх політ тривав 21 хвилину 27 секунд.