Основні стилі сімейного виховання та їх переваги

У сучасній психології та педагогіці виховання хлопців молодшого шкільного віку існує безліч методів, які застосовуються для формування почуття відповідальності, боргу перед батьками і батьківщиною, правильного ставлення до друзів і одноліткам і так далі. Будь-яке виховання, незалежно від рівня його демократичності, ставить перед собою мету формування цілісної особистості, яка зможе поставити перед собою важливі людські цілі і завдання, на досягнення яких будуть спрямовані зусилля. Однак серед широкого розмаїття педагогічних практик слід виділити основні стилі сімейного виховання, які вигідно відрізняються від всіх інших, несучи в собі ряд позитивних характеристик.

Провідні педагоги сучасності виділяють два основних стилі такого виховання - контролюючий і демократичний, кожен з яких володіє своїми перевагами. В результаті дослідження групи дітей було з`ясовано, що при контролюючому стилі виховання вони були більш слухняні, полохливі, сугестивності, однак у той же час і не дуже наполегливі у досягненні поставлених цілей, ніж при демократичному. Якщо ж при формуванні особистості більше використовувався демократичний метод, то у дітей відзначався підвищений рівень соціальної активності, лідерські навички при одночасному присутності сензитивности (ранимість, сумнівів і невпевненості в собі). Таким чином, стилі сімейного виховання показали як переваги в одних сферах, так і недоліки в інших. В результаті досліджень багато вчених прийшли до висновку про те, що найбільш правильним є змішаний стиль, який включає в себе використання різних підходів в залежності від конкретних умов взаємодії з дитиною.

Важливо враховувати ту обставину, що кожному малюку необхідно приділяти підвищену увагу і турботу, оскільки саме в такому випадку він зможе стати повноцінною людиною. При використанні методу «вільного виховання», яке також отримало широке розповсюдження в багатьох батьків, у дітей у великій кількості є різні іграшки, однак вони ніколи не замінять собою уваги дорослих. Цей найважливіший фактор слід знати кожній родині, яка піклується про те, щоб їх дитина виросла справжньою людиною.

Психологія сімейного виховання також передбачає вивчення чотирьох основних параметрів батьківської поведінки:

1. Батьківські вимоги, які сприяють розвитку у дитини емоційної, комунікативної та інтелектуальної сфери.
2. Основні способи спілкування з дітьми в ході комунікативного процесу, де різні стилі сімейного виховання відіграють важливу роль.
3. Емоційна підтримка, яка виражається у здатності батьків висловлювати тепле дружнє ставлення, співчуття, любов і гордість за успіхи своїх дітей.
4. Батьківський контроль, виражається в їх здатності впливати на дитину і наполягати на виконанні вимог дорослих.

В результаті численних педагогічних досліджень, причому не тільки в плані теоретичних напрацювань, але і практичних результатів, було встановлено, що найкращим варіантом для дитини є поєднання серйозної вимогливості з боку батьків з демократичністю. А також з наданням вибору способу виконання того чи іншого доручення самій дитині. Стилі сімейного виховання та їх використання залежать також від ряду факторів, що показують здатність батьків контролювати свої емоції і почуття, оскільки багато з них не можуть впоратися зі своєю чуттєвою сферою. У таких батьків діти менш компетентні і, як правило, страждають від браку уваги з боку дорослих.

Підводячи підсумки всьому вищевикладеному, слід сказати, що психологія сім`ї та сімейного виховання вкрай важлива, оскільки саме в сім`ї дитина може отримати найбільш правильне уявлення про зовнішній світ і своє місце в ньому. Тим, де панують любов і гармонія, дитина максимально захищений від всіх несприятливих зовнішніх факторів, в результаті чого він в майбутньому буде прагнути до створення міцної сім`ї як найважливішого елемента щасливого і повноцінного життя.