День весняного рівнодення - свято з древніми коренями

Даждьбожий Велікодень, Масляна, комоедіци - назви Дня весняного рівнодення, одного з чотирьох головних свят календаря Древніх Слов`ян. Історія цього свята сягає корінням у сиву старовину, до архаїчних язичницьких часів. Вважалося, що в цей день 25 березня (березозола) річне колесо повертало до літа, починалася світла (явна) половина року. Стародавні вірили, що небесні врата в цей день відкривав, і добрі боги поверталися до людей, а з раю (Ірія) на пташиних крилах прилітали душі покійних предків, щоб відвідати своїх внучат. А ще більшість слов`янських народів вважало саме цей день початком нового року.

Дійсно, день весняного рівнодення - свято, що має космічне значення, адже саме з цієї дати день ставав довшим ночі.

Святкування Олійно супроводжувалося об`ємною, часто багатоденної, обрядової частиною. Найважливіше значення приділялося зазиванія весни. У різних регіонах Русі хід святкування міг в якійсь мірі відрізнятися, однак, існували характерні загальні особливості.

Саме святкування, як правило, відбувалося на свіжому повітрі. Молодь ділилася на 2 умовних війська, одне з яких «видобувало» Весну, а інше Боронило Зиму, але в кінці, звичайно ж, здавалося. Якщо дозволяла погода, будувалася і бралася приступом сніжна фортеця. Влаштовувалися показові бої між «воїнами» з обох сторін, але перемагали неодмінно прихильники Весни. Боротьба весни та зими, холоду і тепла не випадково оспівувалась саме в день весняного рівнодення, коли і день з ніччю як би боряться, міряються силами. Як логічне завершення «війни», і як головний сенс святкового обряду, наприкінці спалювалося опудало Марени-Зими, зроблене дівчатами з соломи і дрантя. Горів вогонь крадного багаття, а разом з ним горіла-догорала зима, даючи дорогу молодий Весні.

Повсюдно на комоедіци пекли млинці - «коми» (звідси й назва). Рум`яний круглий блинок уособлював собою Сонце. Ще одне частування - дрібні булочки, закручені особливим чином у формі пташок, як символ повертаються, як тоді вважалося, з Ірія, перелітних птахів. Взагалі ж, частування в день весняного рівнодення у слов`ян були щедрі та багаті. Крім млинців і булочок-пташок подавалися різноманітні м`ясні та рибні страви, випічка, солодощі, хмільні напої.

З приходом на Русь християнства Масляна, як і інші стародавні свята, потрапила під заборону. Однак протягом кількох століть народ продовжував святкувати день весняного рівнодення, як, втім, і більшість інших свят. І лише в XVII столітті інтерес церкви до гонінню древніх свят поступово затих. Переставши вважатися «бісівським веселощами», Масляна була наповнена новим змістом - православним. Зберігся навіть явно язичницький (язичницький) звичай спалювати опудало зими. Що став частиною православного календаря, свято Масляна вже не збігається з датою рівнодення і несе тільки обрядову навантаження - після багатого і щедрого оліїстого столу починається один з найбільш строгих постів.

Сьогодні давній, споконвічно російське свято любимо і шануємо багатьма. Святкування Масляної, яке зберегло всі відгомони давнього шанування весняного рівнодення, останнім часом відбувається все з більшим розмахом, залучаючи величезну кількість учасників.