День Байкалу, або чому озеру потрібне свято

З самого моменту появи нового свята в День Байкалу стоїть прекрасна погода. Бути може, духів неба і води переконують заклинання місцевих шаманів, а можливо, дощі відступають перед істинно всенародним характером торжества. Свято було засновано в 1999 році, через три роки після того, як озеро визнали об`єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Основною його метою стало привернення уваги широких верств громадськості до екологічних проблем, пов`язаних з Байкалом.

Спочатку День Байкалу відзначали щорічно кожну четверту неділю серпня, але з 2008 року дата святкування змінена на другу неділю вересня. Однією з причин перенесення стало бажання продовжити туристичний сезон на «священному море». В першу чергу, свято пишно відзначається в прилеглих до озера регіонах - Бурятії, Іркутської і Читинської областях. У цей день учасники торжества висловлюють Байкалу свою любов, захоплюються його величчю.

Сценарій свята багатий фольклорними і театралізованими виставами, цікавими концертними програмами. У День Байкалу підводять підсумки різних природоохоронних та краєзнавчих конкурсів, організують інтерактивні ігри-квести, майстер-класи, вікторини, реалізують екологічні проекти та акції. На наукових лекціях і семінарах аналізується історія озера Байкал і його стан на сьогоднішній день, а в школах проводять тематичні уроки, присвячені цьому видатному природного об`єкту.

Зацікавлені організації розгортають на площах Іркутська і в його парках свої творчі майданчики, презентують громадські проекти, проводять виставки і запрошують письменників і поетів, творчість яких присвячено озеру. В рамках святкування підводяться підсумки кінофестивалю «Людина і природа». На торжество прибувають представники російських і міжнародних громадських організацій, педагоги, які займаються екологічним вихованням і освітою, представники адміністрації різних рівнів, науковці.

Чому ж виникла ідея ввести в ужиток нове свято - День Байкалу? Так, це озеро, розташоване поблизу від монгольського кордону, в Сибіру, називають природним діамантом за його неймовірну красу. Але хіба мало на планеті красот? Чому вчені говорять про унікальність природної спадщини цієї водойми?

Байкал - Найглибше озеро на планеті. Його води мають кришталевою чистотою і являють собою найбільший «колодязь» у світі: 20% стратегічних запасів прісної води на Землі (23 000 м³) Зосереджено тут, в Байкальської «чаші». Більше того: 60 кубометрів цієї чистої цілющої вологи щорічно продукується озером. Легендарна дочка Байкалу Ангара разом зі своїм «улюбленим» - Єнісеєм - несуть ці води у Світовий океан.

Прозорість Байкалу порівнянна лише з Саргасовим морем. Навіть з космосу можна розглянути рельєф дна на глибині півкілометра. Чистотою води озеро зобов`язане маленькому рачкові епішура, півтораміліметрових братові креветки. Саме цей трудівник фільтрує воду на глибині до півметра, споживаючи водорості і бактерії, насичуючи озеро киснем і будучи, в свою чергу, улюбленою стравою знаменитого байкальської омуля.

Перше місце займає водоймище (серед усіх континентальних) і за багатством фауни: більше 2,5 тисяч видів тварин мешкають тут, причому, 2 3 цих мешканців зустрічаються тільки в Байкалі.

Протягом 5 останніх років здійснюється вивчення байкальської дна. Вчені переконані, що під товщею води знаходяться поклади археологічних артефактів, здатних відкрити завісу над багатьма таємницями природи. Про все це розповідає експозиція єдиного в Росії музею, присвяченого озеру. Байкальський музей працює протягом 20 років прямо на березі, біля витоків Ангари. Відвідувачам він цікавий в першу чергу своєю інтерактивністю: акваріум з байкальської водою, дендропарк і батискаф відвідали вже близько мільйона туристів.

Звичайне озеро живе не більше 15 000 років. Байкалу вже більше 25 мільйонів, і він не збирається старіти! Сьогодні вчені припускають, що видатний природний об`єкт, що розсовує свої береги на 2 сантиметри щорічно, є зародком майбутнього океану. Так що не дивно, що Байкал став одним з семи чудес Росії, якої вже точно є з чого вибирати.