Операційні доходи у банківській діяльності

Операційні доходи включають прибуток від продажу майна організації або його активів, кошти, одержувані від спільної діяльності з іншими компаніями, а також процентний дохід від інвестування капіталу. Винятком є випадки, коли даний дохід вважається основною активністю суб`єкта.

У банківській діяльності операційний дохід у більшості своїй надходить від проведення специфічних операцій. Наприклад, процентні суми, які є платою за надані позики або позики фізичним або юридичним особам, а також міжбанківські кредити. До таких доходів можна віднести кошти, які банк стягує в якості невеликої плати за процедуру відкриття або закриття рахунка, його ведення. Не варто забувати і про те, що кредитні установи займаються консультаційною діяльністю, а деякі з них досить активно проводять лізингові, трастові та факторингові операції, прибуток від яких включається до статті «операційні доходи». Крім того, до цієї групи можна віднести грошові кошти, одержувані в якості оплати послуг для держави, наприклад, розміщення і реалізація цінних паперів держави і казначейських квитків, надання їм позик та інше.

У бухгалтерській звітності операційні доходи відображаються за видами протягом встановленого терміну, як правило, даний період становить не більше кварталу. Вони збираються на рахунку «доходи», а потім списуються на прибуток банку. На даному рахунку всі операції в обліку кредитної установи розділені на дві великі групи: від процентних операцій та інші операційні доходи. Фахівці стверджують, що за часткою доходів від операційної діяльності можна судити про активність позиції банку на ринку. Таким чином, чим більше прибутку по даному виду, тим стабільніше позиція кредитної установи на грошовому ринку.

Вітчизняні банки воліють класифікувати дохідну і видаткову частину в звіті про прибутки і збитки за критерієм процентних, інших операційних, комісійних, а також непередбачених операцій. Дана класифікація вважається ефективною, оскільки дозволяє фахівцям наочно побачити, в який саме сфері банківської діяльності необхідні поліпшення, а яка вдосконалень не вимагає і знаходиться на досить високому рівні.

Для того щоб знайти величину прибутку від операційної діяльності, необхідно від підсумку за статтею «операційні доходи» відняти підсумок за відповідними видатками. До таких витрат можна віднести сплачені банком відсотки по депозитарної діяльності, за реалізованими цінних паперів та інших активів, негативну різницю курсу валют, відрахування до фондів по страхуванню кредитної установи від непередбачених витрат або для покриття ризику. Також можна віднести сплату деяких податків і неподаткових платежів до державних органів, позабюджетні фонди і бюджетів усіх рівнів.

Як правило, операційні доходи формуються під впливом зовнішніх факторів, тобто, їм властива агрегованість. До зовнішніх факторів впливу можна віднести політичне та економічне становище країни на міжнародній арені, конкурентоспроможність конкретного банку, ступінь задоволення потреб клієнта та багато іншого. Для ефективного функціонування та досягнення головної мети будь-якого комерційного підприємства (а банк не є винятком) - максимізації прибутку, необхідно регулярно аналізувати статтю доходів і витрат від операційної діяльності. Крім того, слід складати планові кошториси і дотримуватися їх протягом усього звітного періоду. Найважливішим фактором вважається складання якісної цінової політики, яка б влаштовувала обидві сторони: і споживчу групу, і керівників кредитної установи.