Висловлювання про Лермонтова іншими поетами. Висловлювання великих людей про Лермонтова

Михайло Юрійович Лермонтов з усією впевненістю може бути названий великим російським літератором. Його надзвичайному таланту не дала на повну силу розкритися коротка, трагічно обірвалося життя. Самі цікаві факти про Лермонтова включають в себе свідоцтва про фатальну випадковість, що переслідували поета до самої могили. Решта після його смерті роботи в жанрі поезії, прози та драматургії, найдавніші з яких написані в чотирнадцятирічному віці, дають уявлення про те, якої величини геній був втрачений для вітчизняної і світової літератури.

Прояв нового генія

Надзвичайний талант Лермонтова став відомий широкій публіці в 1837 році, після вірша, присвяченого Олександру Сергійовичу Пушкіну і його фатальний загибелі. З того часу практично жоден нарис про Лермонтова не обходиться без згадки імені Пушкіна, і багато критики починають вважати молодого поета його наступником.

Відомо, що на похоронах Пушкіна друг загиблого генія, літератор і громадський діяч В. Ф. Одоєвський в розпачі сказав: «Захід сонця російської поезії!» Згодом ці слова з`явилися і в його некролозі. Здавалося, що більше немає і ніколи не буде другого такого ж майстри російського слова, яким був Пушкін. Але дуже скоро стало очевидно, що це далеко не так.

Місяць російської поезії

Поява трагічного і гнівного вірша, написаного мало кому тоді відомим корнетом Михайлом Лермонтовим, не тільки викликало невдоволення у вищих колах, а й продемонструвало, що на літературному небосхилі сходить нове світило. Якщо Пушкін був передчасно захід сонця російської поезії, то прийшов йому на зміну Лермонтов став висхідній місяцем. У цьому алегоричному порівнянні двох великих поетів криється навіть більше сенсу, ніж здається на перший погляд. Творчість Пушкіна, будь то поезія чи проза, пронизане сонячними променями і виблискує яскравим золотом. В той час як твори Лермонтова випромінюють свій неповторний, яскравий і чисте світло, наповнений таємничої, містичної красою і благородним срібним сяйвом.

Оцінка Бєлінським поезії та прози Лермонтова

Для всіх, хто вивчає творчість поета особливий інтерес можуть представляти висловлювання великих людей про Лермонтова. Повернувшись з першої кавказької посилання, в яку був відправлений за вірші на смерть Пушкіна, молодий поет Михайло Лермонтов представив читачам і критикам величезна кількість нових віршів, а також поеми «Демон» і «Мцирі». Твори нового учасника були тепло зустрінуті не тільки читаючої публікою, а й видатними представниками літературної критики тих років. Особливо варто відзначити думку Віссаріона Григоровича Бєлінського, якого називали «володарем дум молоді» середини XIX ст.

Тим цінніше висловлювання Бєлінського про Лермонтова, що знаменитий критик одним з перших розглянув незвичайний природний дар молодого поета. «Юний могутній талант Лермонтова знайшов не тільки ревних шанувальників, а й запеклих ворогів, що буває долею тільки істинного обдарування», - підкреслював Бєлінський у своїй статті «Вірші Михайла Лермонтова», що вийшла в 1840 р в журналі «Вітчизняні записки». У тій же рецензії впливовий критик відзначив величезний творчий потенціал молодого літератора, оскільки «вже перші досліди Лермонтова пророкують в майбутньому щось колосально велике». Крім того, Бєлінський справедливо зауважує: «Талант Лермонтова вражає мимоволі подивом всякого, у кого є естетичний смак».

Великий письменник і цілісна натура

У листуванні 1839 Бєлінський захоплено відгукується про вірші «Три пальми» і зазначає, що автор цього твору - «нове могутнє обдарування». Бєлінський пише, що у молодого російського поета «розкішний» і навіть «диявольський» талант, «в якому таїться щось велике». Тим самим публіцист знову підкреслює вищу ступінь літературної обдарованості Лермонтова, його поступово виявляється геніальність.

Прочитавши роман «Герой нашого часу», Бєлінський відгукнувся не менше захоплено: «Склад повісті - то блиск блискавки, то удар меча, то розсипається по оксамиту перли! Основна ідея так близька серцю кожного, хто мислить і відчуває, що всякий ... побачить в ній сповідь власного серця ».

І хоча перша зустріч знаменитого критика з наступником Пушкіна виявилася невдалою, проте їхня друга особиста бесіда склалася прекрасно. Бєлінський залишився в захваті не тільки від творів Лермонтова, але також від естетичних смаків і життєвих поглядів поета. На думку Віссаріона Григоровича, Лермонтов як людина був «повної і цілісної натурою», являв собою «глибокий і могутній дух». Характеризуючи особистість поета, критик зазначає, що йому «відрадно було бачити в його охолодженому, озлобленим погляді на життя і людей насіння глибокої віри в гідність того й іншого».

Знамениті люди про Лермонтова

Ф. Боденштедт, один з перекладачів Михайла Юрійовича, зауважив, що хоча той був «суб`єктивний поет, він умів в той же час бути і об`єктивним», а тому «має щось спільне з великими письменниками всіх часів, що творіння його вірно відображають його час з усіма його хорошими і паскудної особливостями ».

Михайло Лермонтов був не тільки літературним генієм, а й представником того суспільства, до якого належав. Значить, тим цінніше для вивчення творчої спадщини поета різноманітні висловлювання великих людей про Лермонтова. Примітно, що далеко не всі ці люди були близько знайомі з поетом, а мемуари багатьох написані через роки після його смерті, оскільки лермонтовская біографія перебувала під забороною царської цензури. Проте в наявних писемних джерелах від знаменитих сучасників Лермонтова можна знайти багато цікавого і пізнавального матеріалу.

Не настільки широко відомі, як критичні статті Віссаріона Бєлінського, але представляють не менший інтерес висловлювання про Лермонтова іншими поетами, які можна зустріти в присвячених йому віршах, листах сучасників, мемуарах, статтях і т. Д.

Аполлон Григор`єв про Лермонтова

Відомий поет, перекладач і літературний критик XIX в. Аполлон Григор`єв писав, що Михайло Лермонтов «займає чільне місце в історії нашого душевного бродіння як справжній поет скорботи свого покоління». Також Григор`єв зазначав революційні мотиви багатьох лермонтовских віршів, оскільки в них «особистість дійшла до крайніх меж свого протесту». На думку критика, виражені у віршах прагнення до змін і дух свободи стали причиною, чому «опозиція застою ... відразу зрозуміла у Лермонтову те велике, яке в ньому було».

Поетичні присвяти

Визначення «великий», «цілісний», «глибокий» супроводжують багато висловлювань про Лермонтова. Іншими поетами також наголошується надзвичайно сильний творчий дар, породжувала лермонтовські твору. Його «рядки, як удар кинджальний, під серце саме увійшли», - заворожено стверджує поет радянської епохи Ярослав Смеляков. "У своєму безперервному аналізі навколишнього соціального клімату Лермонтов« ніколи не міг бути байдужим », - пише основоположник російського символізму Валерій Брюсов і, відзначаючи багатоликість і часом навіть суперечливість лермонтовской лірики, додає, що той« від гімнів ... до прокльонів поспішав ».

Костянтин Бальмонт про Михайла Юрійовича

Своєрідні враження і висловлювання про Лермонтова іншими поетами знайшли відображення в багатьох присвячених йому віршах. Наприклад, Костянтин Бальмонт, найвідоміший поет кінця XIX - початку XX ст., Присвятив пам`яті Михайла Юрійовича наступні рядки:

У цьому ж вірші Бальмонт з захопленням визнає, що Лермонтов «повновладний геній», і навіть «нелюдиною був». Численні висловлювання про Лермонтова іншими поетами, одні з яких були його сучасниками, а інші жили десятиліття потому, у своїй сукупності дають розуміння того, що потужна сила, укладена в лермонтовской поезії, здатна зв`язувати різні епохи і покоління.

Лермонтовські цитати, афоризми, висловлювання, фрази

Лермонтов Михайло Юрійович залишив після себе нехай незавершене, але багату творчу спадщину. Багато його рядки стали крилатими фразами, епіграфами і навіть назвами інших літературних творів. Наприклад, повість В. Катаєва названа рядком з лермонтовського вірша: «Біліє парус одинокий».

Цитати з прози Михайла Юрійовича

Знаменитому російському поетові належать багато мудрі афоризми, цитати і вислови. Лермонтов вмів і в прозових творах висловлювати свою думку поетично. Н. В. Гоголь навіть зауважив одного разу, що «ніхто ще не писав у нас такий правильною, прекрасною і пахучий прозою».

Цитати з поезії Лермонтова

Сам поет так висловлювався про мистецтво віршування: «Якщо поезія не просте поєднання звуків, то, без сумніву, вона є найвеличніша форма, в яку може зодягнутися людська думка». Саме такі вірші і створював Михайло Юрійович Лермонтов. Цитати, вислови та афоризми, якими за останні два століття стали рядки багатьох його творів, вражають багатством мови і точністю думки.

Незвичайне про поета

Найцікавіші факти про Лермонтова включають в себе свідоцтва про фатальну випадковість, що переслідували його до самої могили. Забобонність Михайла Юрійовича виявлялася і в твердій переконаності, що над усім його родом лежить прокляття. Деякі сучасники поета приводили розказану їм історію, ніби в день, коли народився Лермонтов, циганка передбачила йому смерть у молодому віці і не від природних причин. Незадовго до своєї загибелі поет віддав перевагу довіритися долі, кинувши монету: якщо випаде орел - потрібно їхати в полк, а якщо решка - то відправлятися в П`ятигорськ на відпочинок. Монета впала решкою вгору. Через два тижні Лермонтов був убитий на дуелі поблизу П`ятигорська.

Інший примітний факт про поета - те, що з усіх п`ятнадцяти прижиттєвих портретів жоден не дає повного уявлення про його зовнішність. Описи сучасників теж позбавлені однозначності: одні пишуть, що у Лермонтова були великі очі і високе чоло, а інші - навпаки, що очі його були маленькими і вузькими, а лоб - низьким.

Безліч подібних неясностей таїться і в обставинах загибелі поета, і в особливостях його особистості. Що вже говорити, раз навіть знайомі літературного генія не могли точно відповісти на питання про те, що за людина був Михайло Лермонтов. Лише в одному сучасники сходяться: мало хто з першої ж зустрічі переймався до нього добрими почуттями, оскільки свою вразливу і глибоку натуру поет зазвичай ховав під майстерною маскою злий насмішкуватості.

На закінчення

Лермонтов Михайло Юрійович - «поет покоління», як назвав його Аполлон Григор`єв. Своїми віршами і особливо прозою він написав реалістичний психологічний портрет молоді свого часу. Однак безсумнівна геніальність лермонтовских творів полягає в тому, що вони звучать актуально і через століття.

Поезія і проза Лермонтова так близькі читачам, оскільки безліч людей опинялися в схожому соціальному оточенні, вирішували ті ж непрості дилеми і проходили через ті ж випробування. Проте лише Лермонтов володів достатнім талантом, щоб передати це світовідчуття.