Як намалювати ноту? Ноти для фортепіано. Сім нот

Саме питання про те, як намалювати ноту, можна вважати дещо некоректним. Оскільки музика відноситься саме до мистецтва, то правильніше буде використовувати терміни, вживані, скажімо, в живопису. Адже там не говориться, що картину малюють. Її пишуть. Так і слідуючи такій логіці, можна з упевненістю розглядати проблему, як пишуться ноти.

Основи нотної грамоти

У музиці палітра нот є досить обмеженою. В даному випадку ми маємо всього лише сім нот, які є основою всього музичного твору. Однак, навіть незважаючи на таку кількість нот, композитори створюють унікальні твори. Тут варто звернути увагу не тільки на їх поєднання і послідовності виконання, але й на присутні в гамах знаки альтерації.

Якщо ж говорити про те, як намалювати ноту, слід враховувати і назва нот, і їх тривалість, і положення на нотному стані. Розташування нот для багатьох інструментів є абсолютно різним. Саме тому необхідно враховувати специфіку самого інструменту, щоб правильно зіграти ту чи іншу ноту.

Що стосується кількості та назви нот, то їх сім: до, ре, мі, фа, соль, ля і сі. Це класифікація в російській варіанті, хоча існує і спеціально прийняте латинське позначення кожної ноти, яке може відповідати навіть цілим акордам. Такий підхід найчастіше застосовується при акомпанементі. У цьому випадку послідовність матиме такий вигляд: «до» -D «ре» -E «ми» -F «фа» -G «сіль» -A «ля» -H «сі» -С. Поки ми не беремо до уваги знаки підвищення або зниження нот, які мають назви «дієз» і «бемоль».

Тривалості нот

Що стосується питання про те, як намалювати ноту, він нерозривно пов`язаний з длительностями. Їх можна перерахувати в такому порядку: ціла, половинна, четвертна, восьма, шістнадцята, тридцять другий, шістдесят четверта і т.д.

Перша нота є за звучанням найдовшою, а остання - найкоротшою. Після шістдесят четвертої ноти такі тривалості, як правило, не використовуються.

Тепер можна переходити безпосередньо до самого питання про те, як намалювати ноту. Ціла нота пишеться у вигляді незаштриховані овалу без правої палички, званої штилем. Половинна нота теж не заштріховивается, але пишеться з штилем. Далі йдуть повністю заштриховані ноти зі штилями: четвертна з прямим штилем, восьма з вигнутим штилем, шістнадцята з подвійним зігнутим штилем, тридцять другий з потрійним зігнутим штилем і т.д.

Скрипковий і басовий ключ

Якщо задуматися над тим, як намалювати ноту, слід звернути увагу і на нотний стан. Справа в тому, що при використанні різних ключів ноти можуть мати і різне розташування.

Для написання нот використовується всього п`ять лінійок. У разі виходу за межі нотного стану передбачені спеціальні додаткові лінійки. В скрипковому ключі це стосується нот нижче «ре» першої октави і вище «сіль» другої октави. В басовому ключі це відноситься до нот нижче «сіль» великої октави і вище «сі» малої октави.

Розташування нот на фортепіанній клавіатурі

Фортепіанна клавіатура в сенсі розташування нот вважається дуже простий, адже всі ноти в висхідній або низхідній послідовності слідують одна за одною, поєднуючи в інтервалах тони і півтони. При цьому в тій же октаві присутній дванадцять клавіш, з яких сім білих і п`ять чорних. Це правило є стандартним. На струнно-щипкових інструментах типу гітари або скрипки справа йде трохи інакше. У іншого класу інструментів типу баяна та ж ситуація. Зате акордеон має саме фортепіанну клавіатуру, через що піаністам освоїти цей інструмент набагато простіше, ніж баян.

Ноти в гамах для фортепіано

Само собою зрозуміло, що в гамах можуть бути присутні і ключові знаки, і додатковий лінії для написання нот. Тут варто звернути увагу на те, що ноти пишуться у своєму оригінальному варіанті без постановки знака перед ними. Це й зрозуміло, адже знаки є в ключі. Відповідно і сама нота повинна за замовчуванням гратися саме з їх використанням.

Так, наприклад, якщо розглянути одну з найпростіших гам типу соль-мажору, у якої в ключі всього один дієз, нота «фа» за замовчуванням грається на півтону вище, ніж оригінальний звук. У разі бемольні тональності проводиться пониження ноти на півтону. Наявність подвійних ключових знаків може означати тільки підвищення або зниження нот на один тон. Це можуть бути тональності типу дубль-дієз або дубль-бемоль. Однак, вони використовуються дуже нечасто, та й то, тільки в навчальних або ознайомлювальних цілях.

В принципі, те ж саме стосується і основних акордів, тризвуків або арпеджіо, які присутні в тій чи іншій тональності або ладі. Ми зараз навіть не торкаємося теми пентатоники або деяких ладів типу лидийского або міксолідійского, де для побудови самого лада застосовуються дещо інші правила і підходи, які застосовуються в основному професійними музикантами досить високого рівня. Навіть проект Enigma вже завоював власну розкладку і відповідний лад, застосовуваний при написанні композицій в такому стилі.