Тональність: паралельна тональність і однойменна, їх буквені позначення

Дана стаття присвячена надзвичайно важливій темі в музиці - тональності. Ви дізнаєтеся, що представляє собою тональність, що таке паралельні й однойменні тональності, а також будуть розглянуті їх буквені позначення.

Що таке тональність?

Саме слово підказує його значення. Вона ніби задає тон цілій музичного твору. По суті, тональність і є основою твору. Від неї відштовхуються, створюючи ту чи іншу музичну композицію. Це своєрідний початок.

Так, наприклад, є тональність до мажор. Це означає, що тоніка, вона ж перша щабель ладу, - це звук "до". Основний акорд в даній тональності складається з звуків до-мі-соль. Такий акорд носить назву "тонічний тризвук".

У зв`язку з цим, перед тим як розбирати і грати музичний твір, виконавець визначає основну тональність, ладові нахил, дивиться на кількість ключових знаків, подумки визначає, яка її паралельна тональність.

Одну й ту ж музичну композицію можна заспівати або зіграти в абсолютно різних тональностях відповідного лада. Це застосовується, в першу чергу, для зручності вокального виконання.

Використовувана в творі паралельна тональність може надати іншу забарвлення композиції. Так, наприклад, якщо музичний твір написано у світлій тональності ре мажор, то її паралельна тональність - сумний і трагічний сі мінор.

Буквені позначення тональностей

Мажор позначається dur, мінор має позначення moll. Дієз - is, бемоль - es. Нижче наводиться список деяких паралельних тональностей і їх буквені позначення.

• До мажор (немає знаків). Позначається C-dur. Паралельна тональність - ля мінор (a-moll).

• Фа мажор - один бемоль (сі). Має позначення F-dur. Її паралель - ре мінор (d-moll).
• Соль мажор - один дієз (фа). Позначається G-dur. Паралельна їй тональність - мі мінор (e-moll).
• Сі-бемоль мажор - два бемоля (сі, ми). Має позначення B-dur. Її паралель - соль мінор (g-moll).
• Ре мажор - два дієза (фа, до). Позначається D-dur. Її паралель - сі мінор (h-moll).

І так далі.

Що таке паралельні тональності

Це тональності мажорного і мінорного способу, які містять одні й ті ж ключові знаки, але при цьому у них є різні тоніки.

У списку вище наведені деякі тональності і паралельні до них.

Щоб знайти паралельну тональність до даної мажорній, потрібно від заданої опуститися на м.3 (малу терцію) вниз.

Якщо потрібно визначити паралельну тональність до даної мінорній, то треба від зазначеної піднятися на б.3 (більшу терцію) вгору.

Наведений вище список наочно демонструє паралельні тональності мажорного і мінорного нахилів до двох знаків при ключі.

Однойменні тональності

Це такі, які мають одну і ту ж тоніку, але різне ладові нахилення і, відповідно, абсолютно різні знаки при ключі.

Так, наприклад:

• C-dur (немає знаків) - c-moll (три бемоля).
• F-dur (один бемоль) - f-moll (чотири бемоля).
• G-dur (один дієз) - g-moll (два бемоля).

І так далі.

Таким чином, тональність - це своєрідний початок будь-якого музичного твору як для композитора, так і для виконавця. Транспонування мелодії, тобто перехід з однієї тональності в іншу, дозволяє вокалістам безперешкодно виконувати абсолютно всі композиції. Таке перенесення іноді надає твору абсолютно нове забарвлення. Можна провести цікавий експеримент, і спробувати музичний твір, написаний у мажорній тональності, виконати в мінорній (може бути обрана і паралельна тональність). Світле і радісне настрій при цьому перетвориться на сумне і сумне. У ХХ столітті з`явився термін "атональна музика", тобто музика, яка не має встановленої тональності. Але це вже зовсім інша історія ...