Фотографія як інструмент комунікації

Кожен знає, що у будь-якої речі в цьому житті є своє призначення. Всякий, навіть самий непотрібний предмет впливає на наше життя. І в результаті, виходить так, що про подібні «необхідних» об`єктах ми знаємо більше, ніж, про об`єкти, де лапки не потрібні спочатку за своєю природою. Іншими словами, сучасна людина не знає суті простих, але дуже важливих речей. Зате він навчився розбиратися у складних процесах.

Можливо, це й на краще. Частково. Адже, фотографія зобов`язана своїм народженням того розумного суті, чия душа «вимагала» технічного розвитку не тільки для самого себе, а й для всього суспільства в цілому. Можна уявити, що це - коротка передісторія про причини появи мистецтва фотографії чи чергова легенда, правда, в надзвичайно спрощеному варіанті. Але суть криється не в звичному визначенні першопричин або передумов.

Був створений новий мову для людства, який, безумовно, відноситься до найпрекраснішим, виразним і емоційним засобам комунікації. Поширюючись, фотографія дала людям унікальну можливість говорити, не промовляючи при цьому жодного слова. На перших етапах становлення і визначення свого власного місця в світі мистецтва та світі людей так і було. Що сталося з фотографією сьогодні?

Відбувається. Кожен знімок підпорядковується естетичним капризам людини. Важливо створити, відобразити і показати красу. В основному, саме це є опорою для фотографії. Вона покликана спонукати в нас як найчистіші, так і не найприємніші почуття і вчинки. Вплив мистецтва фотографії велике. Воно ніколи не зможе бути двічі однаковою, тому що в ньому криється цінність «спійманого» моменту, який не повторюється за законами світобудови і часу.

Фотографія багатолика, дуже багатолика. Тому ті виняткові шедеври, які вона народжує всередині себе, все частіше і частіше виходять за рамки фотографії як засобу документування, передачі інформації і творчості в цілому. У людському розумінні, для знімка не потрібно особливих зусиль, виняткового таланту або здібностей. Це робить простішим фотографію і погляд на неї. Так, не кожне фотозображення гідно того, щоб його прирівнювали до твору мистецтва, яке за своєю силою буде єдиним у своєму роді та вказувати на належність до шедеврів. Тому фотознімок - це «просто» витвір мистецтва, яке не має іншої назви для подібного результату творіння з боку союзу людини і природи.

Зображення реальної дійсності має мало спільних рис з реальністю, в якій ми існуємо. Це зовсім інший світ, побудований на фундаменті з інших законів. Це світ мистецтва, це закони мистецтва. Але і це не означає, що фотографія діє тільки в його рамках. Він здатна «уживатися» на одній території з абсолютно далекими від неї сферами і засобами, народжуючи на користь творчій людині нові, більш сучасні форми для втілення свого первісного змісту.

Фотографія здатна підлаштовуватися під те середовище і її умови, в якій їй належить виступати в якості зв`язку людини або цілої групи людей з певним об`єктом. Фотозображення всюдисущі, а, отже, здатні відволікати нас від однієї інформації заради іншої. Завжди правильно ми розуміємо зміст побаченого? Завжди правильно ми розуміємо те, що хотів нам сказати через знімок фотограф? Може бути, Бернард Шоу був дійсно правий, коли порівнював фотографів з тріскою, метає мільйони ікринок, лише одиниці з яких продовжать свій життєвий шлях ... Адже «приборкати» випадковість - важливий елемент для фотографії - не всякому під силу.

Питання про те, хто впливає на кого - людина на фотографію або фотографія на людину, теж дуже суперечливий і викликає неоднозначну реакцію в різноманітті оцінок, відносин і мненій.В чому ж роль фотографії в системі засобів масової комунікації? Дана вона їй взагалі? Відповідати на ці питання можна по-різному, але абсолютно точним і безпомилковим буде визнати те, що фотографія як засіб масової комунікації дає нам побачити світ інформації більш об`ємно і якісно. Завдяки фотомистецтва ми розвиваємося творчо, встигаючи при цьому потрапляти з одного потоку подій в іншій.