"Рідна земля" ахматовой: аналіз вірша

Епатажна, неординарна, талановита - такий образ Анни Ахтматовой, що залишився в спадщину нащадкам. Її теми були різними: цивільними, філософськими, ліричними. Але є в її творчості одне маловідомий твір, що випадає з обойми типових для неї творінь. Темою його стала рідна земля.

Анна Ахматова

Аналіз - метод логічний, чи можна з його допомогою вивчати настільки тонкі і часом містичні речі, як вірші? Спробуємо.

Проста українська прізвище Горенко була у Ані в дитинстві. Саме прагнення до творчості спонукало її взяти родове прізвище бабусі - татарської княжни: так вона исхитряется ховати від батька свої опубліковані вірші під прізвищем Ахматова.

Анна була звичайною дитиною з типовими для її віку нахилами та інтересами. Не давали їй спокою лише вірші, які народжувалися з серця. Вона писала на ті теми, до яких була небайдужої, на які відгукувалася душа.

Їй довелося побувати в самих різних точках планети, бачити найрізноманітніші національні та культурні традиції, що наводили на роздуми про долю світу. Любов, закоханість, шанувальники, переживання і враження народжували віршовану лірику, що виходила з-під її пера. Джерелами натхнення для неї були Пушкін і Державін.

Але одна тема довгий час їй була чужа - есенинское язичництво, пріродопоклонство, відчуття вічного зв`язку з навколишнім світом і нескінченності життя.

А чи був Єсенін?

Ахматова ніколи не згадувала про яку-небудь симпатії до Єсеніну або схильності до його поетичним образам. Та й на перший погляд поети відрізнялися стилем і тематикою своїх творів. Але не відіграв свою роль в більш пізньому світогляді Анни "досвід, син помилок важких"?

Ахматової випало на долю чимало випробувань: війна, голод, втрата коханого чоловіка, арешт сина, гоніння і несправедливість щодо неї. Блякла тінь дорогого серцю Ленінграда зустріла її після війни. Все це обрушилося на поетесу і, безсумнівно, навіяло роздуми і вплинуло на світогляд.

Ахматова впродовж років роздумувала про долю людства в тоні цивільному, соціальному, але навряд чи можна знайти в її ранніх роботах навіть натяк на поклоніння природі. Родина громадянська не ототожнюється в її молодому умі з землею-матінкою. І зовсім інше враження залишає аналіз вірша Ахматової "Рідна земля".

Язичництво у творчості Анни Ахматової

У 1961 році побачив світ кілька нелогічний і нетиповий вірш "Рідна земля" Ахматової. Аналіз цього невеликого твору проводився не раз, і зазвичай фахівці відносили його до так званої громадянської ліриці. Ймовірно, такі висновки навіяні чином батьківщини, яку ігнорують, не помічають і топчуть, вважаючи чимось само собою зрозумілим.

Під іншим кутом зору може виробляти і інше враження "Рідна земля" Ахматової: аналіз думок "між рядків" змушує стверджувати, що цей текст чудово ілюструє багатовікове язичництво, властиве всім народженим на Русі.

Що ж є язичництво? Це одухотворення і обожнювання сил природи, сприйняття її явищ як проявів одвічного, що виходить за рамки людського розуміння і життя. Де ж у рядках Ахматової все це?

"Рідна земля" Ахматової

Аналіз цього вірша непростий, як і сам текст. По суті, тут відбувається прославлення від зворотного: поетеса показним цинізмом і байдужістю немов знижує рівень святості рідної землі. "У заповітних ладанках НЕ носимо на грудях", - холодно констатує автор, озвучуючи сучасної людини. Що чути в цих словах: сум, жаль, туга? Здається, що одне байдужість.

Далі - більше. Ахматова прорікає: "Так, для нас це бруд на калошах", - тим самим повністю нівелюючи значення країни-батьківщини і землі як батьківщини для мільярдів людей. Домігшись від читача 3D-ефекту, відчуття присутності, поетеса раптово б`є в саме серце, йде вглиб страху кожного - нагадує про неминучий кінець. Всього декількома словами вона добиває гордого й байдужого сучасника: "Але лягаємо в неї і стаємо нею".

Саме в цих декількох рядках криється суть вірша: назовні виходить глибинне язичницьке світовідчуття, яке представляє землю вічним живою істотою, праматір`ю і могилою всього сущого.

І перед цим останнім безжальним ударом по сучасному бездушшю поетеса наче ненароком кидає строчку про безгрішність землі, її святості: "Той ні в чому не замішаний прах". Такий результат розкриває перед нами Ахматова. "Рідна земля", аналіз вірша демонструє це, постає багатоплановою картиною буття. Майстриня слова і язичниця!

Земля-матінка

Так до громадянської чи ліриці відноситься "Рідна земля" Ахматової? Аналіз, наведений вище, досить суб`єктивний, проте має право на існування, особливо сьогодні, в століття бездумного споживацького ставлення до навколишнього середовища і одночасного відкриття таємних знань про походження і призначення людини.

Земля споконвіку була символом родючості, народження і материнства. Та так воно і є: із землі виростає і виникає все нагальною необхідністю для людини. Як же так виходить, що жителі прекрасної планети Земля залишаються байдужими до своєї годувальниці, а часом і жорстокими? Про це і змушує поміркувати вірш.

"Що ж є джерело нашого життя і притулок у смерті?" - Запитує Ахматова. Рідна земля! Аналіз рядків поетеси не залишає сумнівів у відповіді.