Віктор федорович боків: біографія поета

Важко знайти людину, яка не чула б пісні про оренбурзькому пуховій хустці, про Мамаєвому кургані, про моряка, який на побивку їде ... Всі вони написані на вірші талантливейшего, воістину російського душею поета Віктора Федоровича Бокова. За свої 95 років він багато пережив, але не втратив інтересу і любові до рідного народу і мови.

Дитячі роки: коротка біографія

Віктор Федорович Боков народився в 1914 році в селянській родині в Московській області. Його дитинство пройшло в деревеньке Язвіци (зараз це Сергієво-Посадський район). Тут зародилася в душі хлопчика любов до російського фольклору.

Віктор Федорович Боков, біографія якого міцно пов`язана з народною творчістю, згадував, як все дитинство чув веселу гру на балалайці і гармошці, душевні ліричні пісні, бачив справжню російську танець. Прекрасним голосом з високим сопрано володіла мати поета. А мова її вражала своєю образністю і виразністю навіть таких письменників, як Фадєєв і Шолохов. Дитячий інтерес Бокова до народної мови переріс у пристрасне захоплення, що збереглося на все життя.

«Пісню російську, російську землю так люблю, що і слів більше немає!», - Зізнавався поет. Вже ставши дорослим, він виходить багато сіл центральної Росії і добуде чудовий фольклорний матеріал. Тому-то й всі вірші Віктора Федоровича буквально пронизані живим російським словом.

Освіта

Майбутній поет навчався спочатку в заводській школі 1 ступені, потім - в семирічці р Загорська. Там же в 1931 році був прийнятий в педагогічний технікум. З цього часу починається біографія Бокова Віктора Федоровича як поета. У роки навчання в технікумі молода людина брав участь у роботі літературного об`єднання при газеті «Вперед», де познайомився з М. Пришвіним, А. Кожевниковим. Вони-то і порадили хлопцеві вступати до Московського літературного інституту. А однокурсниками Бокова (в 1934-1938 роки) стали К. Симонов, О. Висоцька, М. Матусовський. По закінченні навчального закладу, як підказує біографія Бокова Віктора Федоровича, він був консультантом у Всесоюзному будинку народної творчості.

Початок літературної діяльності

Перший вірш початкуючий поет опублікував у жовтні 1930 року в газеті «Вперед». А вже через п`ять років його твори почали регулярно з`являтися в «колгоспного хлопцях» і «дружні хлопці». Крім того, Віктор Федорович брав участь у фольклорних експедиціях, результатом їх стали публікації в журналах, що викликали живий відгук у читачів. Творчість молодої людини оцінили вже визнані діячі літератури М. Булгаков, А. Платонов, В. Катаєв. Вони ж підтримали його кандидатуру у Спілці письменників СРСР, куди був прийнятий в 1941 році Віктор Федорович Боков.

Біографія поета в сорокових складалася не дуже вдало.

Війна і репресії

У 1942 році поет відправився на фронт. Однак напуття Л. Леонова («Вам було так багато дано») не збулося. Тільки 4 місяці прослужив Віктор Федорович Боков. Біографія його круто змінилася в серпні 1942-го. Поета заарештували по знаменитій тоді 58-й статті. Трибунал Новосибірського гарнізону в березні наступного року засудив Бокова «за розмови» на п`ять років, які він провів у Сіблага. А з 1947-го, звільнившись, ще років десять мотався по посиланнях.

Творча спадщина

У 1950-і роки Боков Віктор Федорович, біографія якого наводиться у статті, починає активно займатися літературною діяльністю. Спочатку як підсумок роботи по збору фольклору з`являється «Російська частівка». Потім, в 1958-м, перші збірки віршів «Заструги» і «Яр-хміль». У наступні десятиліття виходить ще кілька книг поета, серед яких - «Алевтина», «Три трави», «Уклін Росії», «День за днем», «Любов моя Росія» та ін. Були також написані «Сибірське сидіння», опубліковане тільки в 1990-ті, передмови до книг В. Замятіна, А. Боброва, «частівки Батьківщини Шукшина» та ін.

Залишив Боков Віктор Федорович, біографія якого багата знайомствами з видатними людьми, дивовижні спогади про М. Цвєтаєвої - в 1941-му він проводжав її в Елабугу- про М. Пришвине, який чи не першим розгледів у сільського хлопчину самобутнього поета- про Б. Пастернака, який в 1953-му звернувся до Спілки письменників з проханням віддати його черга на видання книги Віктору Федоровічу- про А. Платонове - їх довгі роки пов`язували теплі дружні стосунки. Обробка творів поетів різних народів - це ще одна область літератури, якою займався Віктор Федорович Боков.

Біографія поета-пісняра

Однак більшої частини жителів нашої країни Віктор Федорович знаком по репертуару Л. Зикіної. У творчому союзі з Соловйовим-Сивим, Аверкіним, Пономаренко та іншими композиторами було написано близько 150 пісень. «Мамаїв курган» і «Сніг сивини,« Назву тебе зіроньки »і« Ой, сніг, сніжок ... »,« Виходив на поля ... »і« На побивку їде ... »... Але, мабуть, саме« Оренбурзький пухову хустку »придбав найбільшу популярність.

Пісня народилася буквально за один день в 1958 році. Поета запросили в Оренбурзьку область спеціально для підготовки репертуару створювалося російського народного хору. У результаті поїздок по краю В. Боков і Г. Пономаренко написали кілька пісень. Але поетові все здавалося, що чогось не вистачає. І вже перед самим від`їздом він побачив місцеву визначну пам`ятку - дивно легкий і теплий хустку з козячого пуху. Віктор Федорович тут же відправив посилку з подарунком мамі і, не виходячи з пошти, записав слова. У той же день, під час репетиції, на баяні була підібрана музика. Взагалі по спогадами онуки поета Боков Віктор Федорович (біографія і творча спадщина це підтверджують) писав завжди і скрізь. Він не міг дня прожити без того, щоб не скласти чогось нового.

А ще Віктор Федорович задурно виконував частівки і знав їх не менше тисячі. Його ж називають ініціатором створення телевізійної програми «Грай, гармонь».

Нагороди та визнання

Коротка біографія Бокова Віктора Федоровича дає зрозуміти, наскільки талановитим і душевною людиною він був. Поет помер в 2009 році у віці 95 років. За діяльність на благо Батьківщини і народу його нагородили медаллю «За мужність і любов до Батьківщини», сімома орденами, включаючи «За заслуги перед Вітчизною». Віктор Федорович має звання члена Спілки письменників СРСР, президії Письменницької організації Росії, Академії проблем безпеки, оборони і правопорядку. Є почесним громадянином Сергієва Посада. Отримав премії Ломоносова, Твардовського, Фатьянова, Різдвяного.

Однак головної нагороди - Держпремії - йому так і не вручили. Чи то через походження - з личакарів, чи то через таборів, але всякий раз перебувала вагома причина віддати її комусь іншому. Прикро. Хоча, напевно, великим шануванням для поета є любов і визнання численних шанувальників.