Що таке варіації? Варіації в музиці

Термін "варіації" в музиці позначає такі зміни мелодії в процесі розгортання твори, за яких її впізнаваність зберігається. Однокорінним словом є "варіант". Тобто щось схоже, але все ж трохи інше. Так і в музиці.

Постійне оновлення

Варіацію мелодії можна порівняти з мімікою обличчя. Ми легко впізнаємо наших друзів і родичів, які б емоційні переживання вони ні відчували. Їхні обличчя змінюються, висловлюючи гнів, радість чи образу. Але індивідуальні риси при цьому зберігаються.

Що таке варіації? У музиці під цим терміном розуміють специфічну форму твору. П`єса починається звучанням мелодії. Як правило, вона проста і легко запам`ятовується. Таку мелодію називають темою варіацій. Вона дуже яскрава, красива і виразна. Часто темою є популярна народна пісня.

Варіації в музиці розкривають майстерність композитора. За простій і популярною темою слід ланцюжок її змін. Вони зазвичай зберігають тональність і гармонію основної мелодії. Їх називають варіаціями. Завдання композитора - прикрасити й урізноманітнити тему за допомогою ряду спеціальних способів, часом досить витончених. П`єса, що складається з простої мелодії та її змін, наступних один за одним, носить назву варіацій. Як же зародилася ця структура?

Трохи історії: витоки форми

Часто музиканти та шанувальники мистецтва задаються питанням про те, що таке варіації. Витоки цієї форми лежать в старовинних танцях. Городяни і селяни, вельможі і королі - всі любили рухатися синхронно звучанню музичних інструментів. Танцюючи, вони виконували одні й ті ж дії під постійно повторюваний наспів. Однак проста та невигадлива пісенька, яка звучить без найменших змін, швидко набридає. Тому музиканти стали вносити в мелодію різноманітні барви й відтінки.

З`ясуємо, що таке варіації. Для цього слід звернутися до історії мистецтва. Вперше варіації проникли в професійну музику в 18 столітті. Композитори почали писати п`єси в цій формі не з метою супроводу танців, а для слухання. Варіації були частиною сонат або симфоній. У 18 столітті така будова музичної п`єси було дуже популярним. Варіації цього періоду досить прості. Змінювався ритм теми та її фактура (наприклад, додавалися нові підголоски). Найчастіше варіації звучали в мажорі. Але обов`язково була й одна мінорна. Ніжний і сумний характер робив її найяскравішим фрагментом циклу.

Нові можливості варіацій

Змінювалися люди, світогляду, епохи. Настав бурхливий 19 століття - час революцій і романтичних героїв. Варіації в музиці теж виявилися іншими. Тема і її зміни почали разюче різнитися. Композитори досягали цього за допомогою так званих жанрових модифікацій. Наприклад, у першій варіації тема звучала як весела полька, а в другій - як урочистий марш. Композитор міг надати мелодії риси бравурного вальсу або стрімкої тарантели. У 19 столітті з`являються варіації на дві теми. Спочатку звучить одна мелодія з ланцюгом змін. Потім її змінює нова тема і варіанти. Так композитори вносили оригінальні риси в цю древню структуру.

Музиканти 20 століття запропонували свою відповідь на питання про те, що таке варіації. Вони використовували цю форму з метою показу складних трагічних ситуацій. Наприклад, у восьмий симфонії Дмитра Шостаковича варіації служать для розкриття образу вселенського зла. Композитор так змінює початкову тему, що вона перетворюється на вируючу розгнуздану стихію. Цей процес пов`язаний з філігранною роботою по модифікації всіх музичних параметрів.

Типи і різновиди

Часто композитори пишуть варіації на тему, що належить іншій автору. Відбувається таке досить часто. Прикладом може служити твір Сергія Рахманінова «Рапсодія на тему Паганіні». Ця п`єса написана в варіаційної формі. Темою тут є мелодія знаменитого скрипкового каприса Паганіні.

Особливий різновид цієї популярної музичної форми - так звані варіації на basso ostinato. У цьому випадку тема звучить у нижньому голосі. Постійно повторювану мелодію в басу важко запам`ятати. Часто слухач взагалі не виокремлює її із загального потоку. Тому така тема на початку твори звичайно звучить одноголосно або дублюється в октаву.

Варіації на витриманий бас часто зустрічаються в органних творах Йоганна Себастьяна Баха. Одноголосна тема виповнюється на ножний клавіатурі. З часом варіації на basso ostinato стали символом піднесеного мистецтва бароко. Саме з таким смисловим контекстом пов`язано використання цієї форми в музиці наступних епох. У вигляді варіацій на витриманий бас вирішене фінал четвертої симфонії Йоганнеса Брамса. Цей твір - шедевр світової культури.

Образний потенціал і нюанси сенсу

Приклади варіації можна знайти і в російській музиці. Один з найвідоміших зразків такої форми - хор перських дівчат з опери Михайла Глінки «Руслан і Людмила». Це варіації на незмінну мелодію. Темою служить справжня східна народна пісня. Композитор власноруч записав її нотами, слухаючи спів носія фольклорної традиції. У кожній новій варіації Глінка використовує все більш різноманітну фактуру, яка розцвічує незмінну мелодію новими фарбами. Характер музики ніжний і томний.

Для кожного музичного інструменту були створені варіації. Фортепіано - один з головних помічників композитора. Особливо любив цей інструмент знаменитий класик Бетховен. Він часто писав варіації на прості і навіть банальні теми невідомих авторів. Це давало можливість генію показати всю свою майстерність. Бетховен трансформував примітивні мелодії в музичні шедеври. Його першим твором в такій формі стали дев`ятеро варіацій на марш Дресслера. Після цього композитор написав дуже багато фортепіанних творів, серед яких сонати і концерти. Однією з останніх робіт майстра є тридцять три варіації на тему вальсу Діабеллі.

Сучасні новації

Музика 20 століття демонструє новий тип цієї популярної форми. Твори, створені відповідно до нього, отримали назву варіації з темою. У таких п`єсах основна мелодія звучить не на початку, а в кінці. Тема як би збирається з далеких відзвуків, фрагментів і осколків, розсипаних по всій музичної тканини. Художнім сенсом такої структури може служити пошук вічних цінностей серед навколишньої метушні. Знаходження піднесеної мети символізує тема, яка звучить в кінці. Прикладом може служити третій фортепіанний концерт Родіона Щедріна. 20 век знає безліч культових творів, написаних у варіаційної формі. Одним з них є «Болеро» Моріса Равеля. Це варіації на незмінну мелодію. При кожному повторенні її виконує новий музичний інструмент.