Романтизм у музиці

В епоху романтизму музика зайняла першорядне місце в системі мистецтв. Це пояснюється її специфікою, яка дозволяє найбільш повно відображати душевні переживання за допомогою всього арсеналу виражальних засобів.

Романтизм у музиці з`являється в дев`ятнадцятому столітті в творах Ф. Шуберта, Е. Гофмана, Н. Паганіні, К.М. Вебера, Дж. Россіні. Трохи пізніше цей стиль знайшов відображення у творчості Ф. Мендельсона, Ф. Шопена, Р. Шумана, Ф. Ліста, Дж. Верді та інших композиторів.

Романтизм - це напрямок у мистецтві, зародився в Європі на початку дев`ятнадцятого століття. Воно стало своєрідним протиставленням класицизму. Романтизм дозволив слухачеві проникнути в чарівний світ легенд, пісень і сказань. Провідний принцип даного напрямку - протиставлення (мрії і буденність, ідеальний світ і повсякденність), створюване творчою уявою композитора. Даний стиль був популярний у творчих людей аж до сорокових років 19 століття.

Романтизм у музиці відображає проблеми сучасної людини, його конфлікт із зовнішнім світом і його самотність. Ці теми стають головними у творчості композиторів. Будучи обдарованою творчою особистістю, несхожою на інших, людина постійно відчуває нерозуміння з боку оточуючих. Його талант і стає причиною самотності. Саме тому улюблені герої композиторів-романтиків - поети, музиканти й артисти (Р. Шуман «Любов поета» - Берліоз - підзаголовок «Епізод з життя артиста» до «Фантастичної симфонії» та ін.).

Передаючи світ внутрішніх переживань людини, романтизм в музиці досить часто носить відтінок автобіографічності, щирості, ліричності. Широко використовуються теми кохання, пристрасті. Приміром, відомий композитор Р. Шуман багато фортепіанні п`єси присвячував своїй коханій - Кларі Вик.

Тема природи також досить часто зустрічається у творчості романтиків. Нерідко композитори протиставляють її душевному стану людини, фарбуючи відтінками дисгармонії.

Тема фантастики стала справжнім відкриттям романтиків. Вони активно працюють над створенням казково-фантастичних героїв і передачею їх образів за допомогою різноманітних елементів музичної мови (Моцарт «Чарівна флейта» - Цариця ночі).

Нерідко романтизм в музиці звертається і до народної творчості. Композитори у своїх творах використовують різноманітні фольклорні елементи (ритми, інтонації, старовинні лади), взяті з пісень і балад. Це дозволяє значно збагатити зміст музичних п`єс.

Використання нових образів і тем викликало необхідність пошуку відповідних форм і засобів виразності. Так в романтичних творах з`являються мовні інтонації, натуральні лади, протиставлення різних тональностей, солирующие партії (голоси).

Романтизм у музиці втілив у собі ідею синтезу мистецтв. Прикладом тому служать програмні твори Шумана, Берліоза, Ліста та інших композиторів (симфонія «Гарольд в Італії», поема «Прелюди», цикл «Роки мандрів» та ін.).

Російський романтизм знайшов яскраве відображення у творчості А. Аляб`єва, М. Глінки, М. Римського-Корсакова, О. Бородіна, Ц. Кюї, М. Балакірєва, П. Чайковського та ін.

У своїх творах А. Даргомижський передає багатогранні психологічні образи («Русалка», романси). В опері «Іван Сусанін» М. Глинка малює картини життя простого російського народу. Вершиною романтичного стилю по праву вважаються твори композиторів відомої «Могутньої купки». В них використані виразні засоби і характерні інтонації, властиві російській народній пісні, побутової музиці, розмовної мови.

Згодом до цього стилю зверталися також А. Скрябін (прелюдія «Мрії», поема «До полум`я») і С. Рахманінов (етюди-картини, опера «Алеко», кантата «Весна»).